Колективна безвідповідальність

Головним завданням нової країни має стати повна ліквідація безвідповідальності тих, хто ухвалює рішення

Основне гасло комуністичної ідеології – вся влада радам, на практиці виявився абсолютною брехнею. З одного боку, була створена ілюзія участі народу в управлінні селищем, містом, і навіть країною. З іншої сторони, формування цих органів управління перетворилося на банальний фарс. А їхня діяльність, всупереч гаслам, часто носила і продовжує носити антинародний характер.

Формуються такі органи так, щоб звичайна людина, в ім'я якої вони нібито й створюються, сама ніяк не змогла б у них потрапити.

Колективна відповідальність у таких штучно створених органах відсутня, як у всього органу, так і у окремих його членів. Як притягнути до відповідальності кількох людей із десятків чи сотень, якщо вони просто голосували за якесь рішення?

За образом рад створені і виконавчі органи. Персональна відповідальність у них також відсутня. Все розмите різними погодженнями, рішеннями комітетів, комісій та іншим. Немає персональної відповідальності, і в цьому головне лихо.

Для надання всій системі вигляду законності дій, створено широку мережу контрольних органів. Яка у свою чергу також побудована як система рад. Потрібне комусь рішення затверджується колективно. І притягти до відповідальності зацікавлених осіб неможливо.

Розглянемо все на прикладі Києва. Оголосила київська влада конкурс (тендер) на будівництво мосту. Для надання всьому виду законності, провели його згідно з якимись вигаданими міськрадою правилами, хоча декому результат був відомий заздалегідь. «Переможець» виграв, а міст звалився. Чому?

Грошей не вистачило. Але робили все як узгодила ось ця комісія. До неї запитання. І дають об'єкт добудовувати тій самій компанії. Грошей додають із бюджету. Бо так вирішує також якась комісія. З метро все схоже.

А що робити з усіма цими радами, комісіями, комітетами? Щодо представницької влади (рад), то вони не повинні регулювати ВСЕ, а мають діяти виключно в рамках певних повноважень. Що стосується будь-яких комісій та комітетів, то як органи безвідповідальні, вони взагалі не потрібні, причому на всіх рівнях. Тільки зарплати отримують, м'яко кажучи вище за середню. Потрібна конкретна відповідальна особа, з якої можна спитати за її рішення. І у разі чого, посадити, а не просто полаяти за недбалість.

Починати треба з введення системи префектів. Щоб одна людина могла оцінювати, що законно, а що незаконно. До нього і всі питання, аж до прокурорських. СУСПІЛЬСТВО БЕЗВІДПОВІДАЛЬНИХ ОРГАНІВ НІКОЛИ НЕ ДАСТЬ ПОЗИТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. З безвідповідальних органів породжується бажання заробити на своїй безвідповідальності за допомогою колективних рішень. КОРІННЯ КОРУПЦІЇ - У БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІВ, у тому числі і тих, які для боротьби з нею і створені.

Мені розповідав один художник, як прийшов до мера одного міста в Німеччині з пропозицією організувати виставку картин художників свого міста. Мер вислухав його, викликав до кабінету свого підлеглого і запитав: нам потрібна така виставка? -Так, потрібна, чому б ні, - сказав відповідальний із цього питання. -Ну все, йди організовуй, у такому місці на місяць, - сказав мер художнику. Той пішов здивований. Тому що в нас у країні потрібна була б маса погоджень різних комісій та комітетів. А тут все вирішилось за 10 хвилин.

Прибрати з нашого життя всі ці комісії, комітети тощо. Нехай вирішує ВІДПОВІДАЛЬНИЙ, саме до якого потім і будуть усі питання. І відповідатиме він на повну. У тому числі перед відповідальним за дотримання законності.

Головним завданням нової країни має стати повна ліквідація безвідповідальності тих, хто ухвалює рішення. В окремому селі. В окремому місті. У всій країні.