Немає простих та швидких рішень

Майбутнє визріває сьогодні

Натрапив на повчання одного громадського діяча до виборців і просто громадян, і трохи був засмучений. До чого закликає? Щоб усі дружно пішли на наступні вибори та чесно віддали свій голос за гідного кандидата. Хто ж проти? І я лише за це. Але крім побажань, мабуть, непоганої людини та громадянина є ще й «реалії».

Не знає мабуть глашатай чесних виборів, що не все залежить від виборця. Прийде він на вибори, дадуть йому бюлетень зі списком кількох десятків партій. За яку проголосувати? Хто за тією чи іншою партією стоїть? За яку проголосувати, коли більшість із них уже три десятки років обіцяють одне й те саме.

Або мажоритарні кандидати. Один гречку роздає. Інший обіцяє зробити все й одразу, як тільки його виберуть. Але наш виборець хоче проголосувати за чесного кандидата, незамараного брудними грошима. Тоді одразу грошовий мішок та відвертий популіст, для нього відпадуть.

А де ж чесний порядний кандидат? Не розгледіти його серед безлічі білбордів фінансових мішків, за нав'язливими й черговими обіцянками, що набили оскому, вже набридлих «суб'єктів виборчого права». А чесний і порядний не має грошей на елементарну рекламу. Передвиборна боротьба – це також Система. І вона охопила своїми клешнями життя країни.

А навіщо переважна більшість кандидатів йде в депутати? Потрібно почати з того, що більшість громадян чекає від них, що він щось там зроблять. Найкраще особисто для них. На цьому тлі «грошовий мішок» виглядає надійніше, ніж якийсь там «чесний депутат». Але опускається головне: депутат має створювати Законодавство, яке б сприяло вирішенню проблем громадян, а не виправляти вади виконавчої влади. Можу впевнено запевнити, що дві третини депутатів на законотворчу діяльність не здатні.

А всі ці вибори за партійними списками. Хто там? Хто набирає кандидатів та по ранжиру розставляє? Партійні боси. Однією рукою вже 30 років махають уявною шаблею, іншою рукою наповнюють свою кишеню всім, що під руку попадеться.

Такою є Система, яка визначає цілі тих, хто мав би бути законодавцем. І тут скільки б виборців не прийшли на вибори, важко щось змінити. Тут змінити можна лише силовим способом. Хто здатний? Вищі посадовці країни. Але особливого бажання не бачиться, бо війна. Тому що зовнішні проблеми затягують. Не до внутрішніх.

Але майбутнє визріває сьогодні. І зміни обрушать стару систему. Як пам'ятник Леніну на Хрещатику. І той громадський діяч зі своїми закликами ще знадобиться нашій вільній країні!