Що шукають представники Інституту національної пам’яті Республіки Польща

Впродовж останніх декілька років керівництво Інституту національної пам’яті Республіки Польща

активізувало налагодження співпраці з вітчизняними архівними установами. Договори про співпрацю укладено з державними архівами Одеської, Вінницької та Хмельницької областей. На даний час, увага керівництва Інституту національної пам’яті Польщі націлена на Державний архів Житомирської області. Вказана історична установа Польщі намагається укласти з ним договір про співпрацю починаючи з 2019 р., оскільки в ньому зберігаються значні масиви документів пов’язаних з спільною українсько-польською історією, в т.ч. пов’язаних із перебуванням українських територій у складі Речі Посполитої.

Офіційною метою укладання майбутнього договору є надання доступу польським історикам до документів у справі «Польської операції НКВС в 1937-1938 рр.» для їх подальшої оцифровки та розміщення у вільний доступ. Водночас, під час свого перебування у м.Житомирі представників Інституту національної пам’яті Польщі безпосередньо цікавила актова спадщина Республіки Польща на втрачених внаслідок тоталітарного режиму територіях з метою висунення нашій державі, після вступу до Європейського союзу, реституційних вимог.

Варто зазначити, в отриманні доступу до вказаних матеріалів зацікавлені також польські праворадикальні структури, які під тиском москви просувають в польському суспільстві ідею реституції, тобто повернення майна нащадкам поляків, які його втратили.

На жаль, деяку ностальгію за втраченими територією та майном можна почути і з уст найвищого керівництва Польщі, які при тому забувають, що наша держава не причетна до втрати майна поляками, що жили колись в Україні. Їхнє майно конфіскували більшовики і не тільки конфіскували майно, але тисячами їх розстрілювали і депортували, а тому вимоги потрібно висувати сучасній путінській Росії як спадкоємиці злочинів «сталінського терору».

Польській стороні необхідно пам’ятати, що по-перше не існує міжнародно-правових важелів на Україну для вирішення цієї надуманої проблеми, а по-друге в України не має загальних цивільно-правових підстав для відшкодування збитків спадкоємцям депортованих поляків.

Подібні зазіхання окремих представників Польщі лише підігрують кремлю та вбивають клин між польським та українським народами, які чи не найбільше постраждали та натерпілися від московського імперіалізму.