Гроші потрібні як на наступні десятиріччя після нашої Перемоги (це щонайменше 400 млрд доларів), так і на зараз. Наприклад, для відновлення інфраструктури (близько 14 млрд) та житла громадян.
Що ж стосується Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України, то буквально нещодавно тут призначили виконавчого директора - Маркіяна Ключковського. Його кандидатуру підтримали держави-учасниці Реєстру, яких наразі 45. За словами Ключковського, зараз перед нами стоїть амбітна мета – запустити роботу Реєстру до кінця року.
Так чи інакше, а все, що стосується репарацій передбачає питання: а яким чином їх отримати? Навіть, якщо росія повністю проігнорує всі вимоги Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) чи Трибуналу, який, я впевнений, обов’язково буде, Україна зможе забезпечити компенсації для постраждалих від російської агресії.
І - так, перш за все, за рахунок заморожених активів. Але я вам скажу: буде добре, якщо росія не намагатиметься добровільно сплатити бодай щось. Для нас це - найкращий варіант. Зараз обґрунтую.
10 вересня 1952 року було підписано угоду між Західною Німеччиною та Ізраїлем. Згідно неї, Західна Німеччина мала виплатити Ізраїлю компенсацію за використання рабської праці під час Голокосту та компенсувати втрату власності євреїв. Всього 3 млрд марок (1 млрд 747 млн доларів) протягом 14 років. Космічними на той час грошима Німеччина розрахувалася вчасно - у 1965 році. Багато хто в Ізраїлі тоді виступав категорично проти будь-яких німецьких грошей.
Спочатку Ізраїль, зовсім молода держава, якій на той момент виповнилося 3 роки, намагалася вирішити питання репарацій через країни-переможниці (США, Британію та срср). Але отримала «ні», або (як у випадку з срср) - взагалі жодної відповіді. Це підштовхнуло тодішнього Прем’єр-міністра та Міністра оборони Ізраїлю Давида Бен-Гуріона піти на перемовини з Німеччиною. Він розумів, що це дуже ризикований момент, адже кожен німець сприймався євреєм, як нацист. Але економічний занепад Ізраїлю та відсутність інших шляхів вирішення фінансового питання буквально змусили його сідати за стіл переговорів щодо репарацій.
Німеччина добровільно йшла на це, показуючи відкритість, та надавала всебічні гарантії Ізраїлю. Вона розуміла, що має використати будь-яку можливість, аби налагодити контакт з найбільш постраждалими у Другій світовій війні євреями. Це було вкрай важливо - крок за кроком відбілювати свою репутацію. І зрештою, це було правильним рішенням з боку двох країн. Завдяки репараціям, Ізраїль укріпився економічно, військово, а в обличчі Німеччині отримав дипломатичного партнера та навіть захисника. В 1964 році Німеччина навіть допомагала Ізраїлю зі зброєю.
Добрі стосунки Німеччина намагається підтримувати й досі. Наведу цитату канцлера ФРН Олафа Шольца під час свого першого візиту до Ізраїлю 2 березня 2022 року: “Масове вбивство євреїв походило з Німеччини. Воно було заплановане і вчинене німцями. Цим зумовлена незмінна відповідальність будь-якого німецького уряду за безпеку держави Ізраїль та захист життів євреїв. Ми ніколи не забудемо жертв та страждання мільйонів”.
Але Україна не зможе наслідувати цей приклад. Україна не сяде за стіл переговорів, навіть якщо росія буде поводити себе так само, як колись Німеччина. По-перше, тому що росія завжди буде з нами на кордоні, і це «сусідство» - суцільне історичне прокляття. По-друге, спроб «сісти та домовитись» було не просто багато, а дуже багато. Як за епоху сучасної незалежності України, так і значно раніше. Наразі всіх цих спроб достатньо, аби зрозуміти – жодних партнерських відношень бути не може. І це не на користь росії, адже не вибороти їй прощення. Не стати «іншою» в очах світового суспільства. А репарації та відшкодування ми отримаємо й так. Наша Незалежність дорого коштуватиме росіянам, адже Україна назавжди залишиться живим нагадуванням російського сорому та поразки.