Життя таке що не перестаєш дивуватися
Життя таке що не перестаєш
дивуватися. Цей літературний афоризм мені кожен день йде на ум, коли я читаю
пости у Фейсбуці чи дивлюсь ролики у Тік Тоці.
Скоротимо число депутатів
Верховної Ради до 100! Зменшимо зарплату суддям до рівня прожиткового мінімуму!
Усіх корупціонерів звільнимо з посад! Та інше.
Ні, я не проти, я
згоден. Але кожен «гасломет» повинен зрозуміти, що заклики до збору підписів за
ці гасла, до реальних підсумків не тільки не приведе, а й не може привести.
Кожен громадянин
бажає жити в чудовій країні, де панує справедливість. Але все це повинно
базуватися на ЗАКОНАХ як правилах поведінки, а не якихось абстрактних гаслах і текстах.
Не можна встановити справедливість несправедливими способами.
Закони приймають
депутати, котрих закликають скоротити. Отже рішення, щодо їх скорочення, повинні
прийняти вони самі. Приймуть?
Ось по
телебаченню йде програма, в якій «розносять» одного з заступників голови офісу
Президента. Керує силовим блоком. Ну зрозуміло, що суддями у тому числі. Хто
там галасує про зниження їм зарплати?
А медичну реформу
хто робив? Медики? І так в кожному питанні.
Що зробив керівник
Сінгапуру Лі Куан Ю в першу чергу? Посадив у в’язницю кількох своїх друзів. Бо
попереджав, що красти не можна. А крали й далі. Нашому Президенту дуже тяжко.
Стільки на нього впало. Ковід, війна. Но головна війна для глави держави буде
зі своїм оточенням. Поки не прибере від себе корупційне оточення - не буде в
країні ніяких реальних реформ. Залишаться тільки гасла.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.