Шлях Церкви: від «осанни» до розп’яття

17 апреля 2022, 08:15
Владелец страницы
0
8896
Шлях Церкви: від «осанни» до розп’яття

Церква була, є і буде зі своїм народом. І якщо страждає народ – страждає Церква, яка невідступно перебуває з людьми. Питання полягає в іншому: чи завжди ми залишаємося з Церквою і в Церкві?


Вхід Господній в Єрусалим – це, водночас, і радісна і скорботна подія. Тому що, з одного боку, Христа зустрічали як Месію, з пальмовими гілками в руках та виголосами «Осанна в вишніх», а з іншого – вже за кілька днів Він буде розіп'ятий на хресті. 

Різні богослови звертають увагу на те, що в урочистій зустрічі та жорстокому розп'ятті Спасителя світу приймали участь одні й ті ж люди. Настрої натовпу завжди мінливі: той, хто сьогодні кричить «Осанна!», завтра може волати «Розіпни!»

Проте дивуватися тут немає чому, бо ще апостол Петро говорив, що «всяка слава людини, як квітка рослини: засохла трава — і цвіт [її] опав» (1 Пет. 1, 24), а пророк і псалмоспівець Давид стверджував, що «кожна людина — оманлива» (Пс. 115, 2). Це означає, що будь-яка слава не лише тимчасова, але й лукава.

Церква завжди знала про це. Протягом усього часу свого існування вона переживала як періоди зовнішнього, видимого розквіту - слави, так і періоди жахливих гонінь і скорбот - розп'яття. Нічого дивного тут немає, адже й Сам Господь пройшов цим шляхом.

На жаль, навіть деякі люди Церкви не усвідомлюють того, що рано чи пізно вони мають прийти на Голгофу. Християнин – це послідовник Христа, який слідує за Ним до Царства Небесного. Але увійти туди можна лише через вузькі врата розп'яття.

І сьогодні, коли наша Церква вкотре терпить ганьбу, наклеп і засудження від деяких людей, давайте згадаємо, що нічого іншого нам ніхто не обіцяв. Господь не сказав, що той, хто в Церкві, завжди буде благоденствувати. Навпаки, Він попереджав, що Його учні зазнають страждань у світі (Іоан. 16, 33). Христос закликав усіх Своїх послідовників до мужності і підкреслював, що Він переміг світ, але ця перемога далася через розп'яття.

Церква була, є і буде зі своїм народом. І якщо страждає народ – страждає Церква, яка невідступно перебуває з людьми. Питання полягає в іншому: чи завжди ми залишаємося з Церквою і в Церкві? Адже багато хто не витримує, тому що дуже привабливою є перспектива бути з тим, кому викрикують «Осанна!», і дуже страшно бути з тим, кого сьогодні вимагають розіп'яти.

Згадаймо, що ті, хто розпинали, просто не розуміли, за словом Христа, що вони творять. Тому попросимо у Бога і для наших ворогів прощення, бо Він навчав любити їх. Навіть якщо вони вбивають цвяхи у наші руки.

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.