Сьогодні, коли навколо вирують пристрасті, а світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо це помітити, нас не на жарт турбує майбутнє: що буде з людством загалом, та з кожним з нас зокрема?
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці встановлено Церквою в пам’ять про подію, коли праведні батьки Діви Марії Іоаким та Анна виконали обітницю присвятити свою доньку на служіння Богові.
В трирічному віці вони привели маленьку Марію до Єрусалимського храму. Згідно Передання, назустріч дівчинці вийшов первосвященик Захарія та ввів Її у Святе святих - головну частину Єрусалимського храму, куди сам первосвященник міг входити лише один раз на рік.
Діва Марія прожила при храмі до того часу, коли Її заручили з праведним Іосифом Обручником. Молитва, роздуми про Творця та читання Святого Писання – були Її повсякденними заняттями. І саме Вона стала тим храмом, який вмістив у себе Бога…
Через свято Введення в храм Пресвятої Богородиці Церква вказує християнам одразу на кілька важливих для духовного життя речей. Батьки Богородиці дали обітницю присвятити свою дитину Богу і дотрималися її. Тут нас не можуть не дивувати їхня віра в Творця та тверде переконання, що Його воля по відношенню до їх доньки буде обов’язково благою.
Сьогодні, коли навколо вирують пристрасті, а світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо це помітити, нас не на жарт турбує майбутнє. Пандемія, природні катаклізми, близька ймовірність війни – всі ці речі ставлять перед нами одне питання: що буде з людством загалом, та з кожним з нас зокрема? Постійні роздуми над цим питанням декого вводять в стан відчаю, забирають сили жити та наповнюють душу смутком і безвір’ям. І тут потрібно згадати про батьків Богородиці.
Вони жили в час, який не був легшим від нашого. Палестина була під владою римлян, ті в свою чергу були язичниками, влада їх здавалася непорушною. Навколо, як і сьогодні, лютували хвороби, а світ жив в очікуванні фундаментальних змін. І саме в цей час святі Іоаким та Анна доручили свою дитину Богові, тому що знали – без волі Творця з Її голови не впаде жоден волосок.
Їхня віра – приклад для нас. Ми маємо знати, що наш Небесний Отець не допустить тих випробувань, які ми не зможемо понести. Маємо знати, що Він піклується про наше благо, і ніколи не відвернеться від нас.
Разом з тим, така віра вимагає певних духовних зусиль. В першу чергу – очищення серця від гріхів, виконання заповідей Божих та життя в любові до Нього і людей. Зрештою, любов і народжує міцну віру, яка дає сили жити в буремному світі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.