Наше життя – це також певний період часу, в кінці якого ми маємо сплатити Богу «податок».
Загальновідомо, що новий рік розпочинається 1 січня. Саме цей день більшість наших співгромадян зустрічають з особливою радістю та надією на краще. Проте, Церква святкує новоліття не 1, і навіть не 14 січня, а 14 вересня. Чому?
Наші предки відзначали початок нового року 25 березня (за старим стилем) – на свято Благовіщення. Згідно Святого Письма, в цей день Діва Марія отримала Благу звістку від архангела Гавриїла про народження від Неї Спасителя світу. Христос став Новим Адамом, відновив людське єство і дарував кожній віруючій людині можливість увійти до Царства Небесного.
Проте пізніше, для того щоб виокремити свято Благовіщення та молитовно підкреслити початок нового року, Церква встановила в день 1 вересня особливе свято на честь Новоліття. Ця дата була прив’язана до індиктіонів Костянтина Великого, обчислення яких починалося 1 вересня 312 року. І тут є досить цікавий момент, на який варто звернути увагу.
Слово «індикт» у перекладі з латині означає «оголошення». В цей день у Римській імперії, а пізніше і у Візантійській, оголошували розмір податків, які було потрібно зібрати в новому році. Яке ж відношення це має до Церкви?
Справа в тому, що наше життя – це також певний період часу, в кінці якого ми маємо сплатити Богу «податок». В Євангелії Господь Іісус Христос пояснює нам цю максиму за допомогою притчі про таланти. Ось вона: "Один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно; одному дав п’ять талантів, другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов. Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять; так само той, хто взяв два, заробив ще два. А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого господаря. Через тривалий час приходить господар тих рабів і розраховується з ними. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Господарю, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав! Сказав йому його господар: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого господаря! Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Господарю, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив! Сказав йому господар: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого господаря! Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Господарю, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє! У відповідь його господар сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком. Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має. А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!» (Мф. 25, 14-30).
Іншими словами, встановлення дати церковного новоліття саме в той день, коли в Римській імперії оголошували про розмір податків, означає, що Церква сприймає життя людини як дар Божий, в кінці якого ми маємо досягти певного результату – спасіння. Звідси і "новий рік" - це не радість від того, що черговий рік минув, а наступний прийшов, а бажання виконати те, до чого нас покликав Господь, щоб досягнувши святості, увійти в Царство вічності.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.