Поет, археолог, український діяч або просто Олег Ольжич

Короткий огляд історії українського героя

Нещодавно, 21 липня виповнилося 114 років з дня народження одного з відомих жителів Житомира – Олега Ольжича. Проте, що ми знаємо про видатного українця? Для тих, хто вважає, його лише поетом та й просто для розуміння життєвого шляху одного з житомирян, пропоную короткий історичний огляд.

Народився Олег Ольжич 21 липня 1907 року в м.Житомирі. Був вихідцем з сім’ї інтелігенції. Батько – Олександр Іванович Кандиба, відомий більше під псевдонімом «Олександр Олесь», був популярним поетом. Мати, Віра Антонівна Кандиба, працювала гімназійною вчителькою.

Родина майбутнього діяча жила заможно, аж до перших пореволюційних років, коли завдяки більшовицькій Росії для України настали роки голоду та насильства. Так, через небезпеку можливих репресій сім’я поета змушена була розділитися. Вже в 1919 році країну покинув батько – Олександр Олесь. Возз’єднання довелося чекати довгих чотири роки й лише в 1923, у п’ятнадцятирічному віці, Олег разом із матір’ю зумів вирватися до Берліна, а пізніше до Праги, де й оселився.

         Протягом наступних років Олег Ольжич будує успішну кар’єру. Стає спеціалістом із археології, наприклад, саме йому належить першість розробки типології форм та орнаментів української розписної кераміки, завдяки якій було створено її загальну класифікацію. Добивається успіхів учений і в науковій діяльності, зокрема, вже в 23 роки він отримує вчене звання доктора наук, а його дослідження друкуються в Чехії, Англії та Німеччині. Крім того, паралельно Олег Ольжич встигає розвиватися як поет та письменник.

         Здавалося б молодого вченого чекала блискуча кар’єра. Проте, будучи патріотом України, він свідомо жертвує власною кар’єрою для того, щоб, ризикуючи власним життям боротися за незалежність нашої країни. Так, у 1939 році він одним із перших, у чині солдата виступає за створення незалежної Карпатської України, того ж року український діяч очолює Революційний Трибунал ОУН.

         На початку 1941 року, Олег Ольжич вирушає до Києва, в якому керує бойовими групами ОУН та виступає одним із організаторів Української Національної Ради, головна мета якої полягала у відновленні української державності. Талант та харизму діяча помічали й в його оточенні, а тому після ув’язнення Андрія Мельника, саме він стає виконувачем обов’язків Голови Проводу Українських Націоналістів.

         Закінчується історія одного багатьох з героїв, що боролися за незалежність України в 1944 році. Вже в травні, з подачі радянських агентів,  Олега Ольжича схопили та відправили до німецького гестапо, після чого протягом двох тижнів його катували в концтаборі Заксенгаузен. Метою тортур було зломити діяча та змусити його до співпраці. Варто зазначити, що попри загрозу життю, Олег Ольжич залишився вірним Україні, загинувши під час численних тортур так і не погодившись на умови катівників.

Тому варто пам’ятати, що говорячи про Олега Ольжича, ми згадуємо не лише видатного українця, поета, вченого та письменника, а людину, яка пожертвувала всім заради незалежної України, навіть своїм життям… Гордімося житомиряни!