Українці – єднаймося!

Чого нас учить історія нашої держави?

Каменем зіткнення для існування будь-якої незалежної країни завжди були конфлікти. Проте якщо для більшості країн вказані конфронтації були спричинені внутрішніми чинниками, то у випадку України вагомішими стали зовнішні чинники, а саме втручання суміжних держав. Для прикладу, Гетьманщина була розділена між Московією та Річчю Посполитою через «братовбивчу війну». Схожа доля спіткала й УНР, Гетьманат Скоропадського та Директорію, коли за участі більшовиків чинився розкол серед українців з подальшим захопленням територій нашої держави. Не виключенням стала й ОУН, яка в 1940 році, завдяки старанням СРСР, (вбивство керівника організації Євгена Коновальця в 1938 році, втручання в середовище організації для деструктивного впливу тощо) розкололася на два табори: «мельниківців» та «бандерівців».

Детально розбирати причини цих розколів вже сенсу не має. Сьогодні ми лише констатуємо факт, що попри бажання українців створити вільну, соборну Україну, через відсутність консолідації політичних сил, переважання особистісних інтересів над суспільними, ми розділялися, чим одразу користувалися наші вороги.

Наразі пройшли роки, ми отримали таку довгоочікувану незалежність, проте ворогами України і надалі чиняться спроби її розколу. Тому, особливо тепер, у роки війни, гостро постає проблема єдності. При чому не лише політичних партій, а й армії та національно-патріотичних сил. Так учімося ж на своєму минулому, не допускаймо помилок наших попередників. Особливо зараз, перед обличчям спільного ворога й загрозі нашій державі зі сторони РФ та РБ.