Апостоли Петро і Павло абсолютно різні, несхожі, в чомусь – навіть протилежні люди. Проте, одна річ єднає їх більше, аніж національність, громадянство, освіта чи соціальне положення.
Пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла, яку сьогодні звершує Свята Церква, говорить нам про спільність, цілісність та єдність, які повідомляє та передає Православ’я.
Починаючи з епохи так званих «вчених-енциклопедистів», серед людей нецерковних з'явилося стійке переконання, що віра в Бога та наука - поняття несумісні. Відтак, світське суспільство випрацювало для себе певний стереотип, згідно якого віруюча людина просто aпріорі не може бути освіченою. На людей, які вірять в існування Творця світу, нехай навіть вони знають десяток мов та мають декілька вчених ступенів, дивляться в кращому випадку зневажливо, а в гіршому – як на не зовсім здорових.
В цьому контексті згадується відомий випадок із лауретом Нобелівської премії, знаменитим академіком Павловим (тим самим, який досліджував рефлекторні функції у тварин). Якось, незадовго після революції 1917 року, зійшовши на трамвайній зупинці навпроти одного із православних храмів, вчений зняв шапку та перехрестився. І тут же до нього підійшов молодий хлопець, ймовірно робітник якогось заводу, поплескав академіка по плечу і з усмішкою сказав:«Ех ти, темнота, Бога ж нема! Наукою доведено!»
Насправді ж, наука не здатна довести ні існування, ні неіснування Бога, адже у науки зовсім інші цілі. А віруючими та невіруючими людьми можуть бути як вчені зі світовим ім’ям, так і прості робітники заводів. Тому, що Бог дивиться не на диплом про освіту, а на серце людини. І саме про це говорять нам апостоли Петро і Павло.
Петро – неосвічений рибалка, Павло – вчений фарисей, учень знаменитого законовчителя Гамалиїла. Петро – іудей, Павло – римський громадянин. Петро – один із перших учнів Христа, Павло – один із перших гонителів християн. Вони абсолютно різні, несхожі, в чомусь – навіть протилежні люди. Проте, одна річ єднає їх більше, аніж національність, громадянство, освіта чи соціальне положення. Це - віра в Бога.
Так, саме віра стала тим міцним фундаментом, на якому не тільки зросли їхні сили проповідувати про Воскресіння Христа всьому світові, але й поєдналося те, що з точки зору людської логіки поєднати неможливо. Саме цього ми - сучасні українці, і маємо навчитися у святих апостолів.
Ми різні. Ми говоримо різними мовами, ми є різними за характерами та вподобаннями, в нас різне бачення шляхів вирішення тих чи інших проблем. Проте, незважаючи на все це, ми маємо бути єдиними. Нашій великій українській душі та нашій країні потрібен мир. Досягнути його можна тільки тоді, коли ми полюбимо Бога всім серцем, розумом та душею. Полюбимо так, як змогли полюбити святі апостоли Петро і Павло.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.