Інвестиції у Луганщину: це може бути цікавіше, аніж вкладати у країни ЄС

1 июля 2021, 18:05
Владелец страницы
Голова Луганської облдержадміністрації та військово-цивільної адміністрації
0
11433

Луганщина – критично недофінансована. У ближчі роки тут вистачить місця усім інвесторам. Буде достатньо укластися в обрану бізнес-активність і спокійно працювати: конкуренти ще довго не дошкулятимуть.

Історія військових конфліктів знає приклади, коли прилеглі до зони конфлікту території адаптуються до надзвичайних умов і стають  цікавими для бізнес-процесів. Часто це дає поштовх технологічному розвитку. Показовим є, приміром, досвід Ізраїлю. За майже 70 років існування цієї держави там було близько 10 воєн чи військових загострень. Але попри це економіка країни багато десятиліть поспіль є динамічною і інвестиційно привабливою для світу.

Израиль открывается в августе, а российских туристов ожидает в сентябре |  Туристические новости от Турпрома

В Україні часто згадують психологічну налаштованість ізраїльтян і їхню спроможність гідно відповідати на виклики. Відзначу, що й Україна вчиться сприймати свій військовий конфлікт як виклик, а не – суцільний форс-мажор. І – знаходити можливості там, де раніше проглядалася зневіра.

Практично щодня спілкуюся із підприємцями з усієї України. Майже щотижня зустрічаємо на Луганщині делегації міжнародних партнерів. Їхні настрої щодо перспектив регіону помітно змінилися за минулі рік-два.

Зеленский свозил послов стран G7 и ЕС в Луганскую область | Украинская  правда

Пригадую, на початку каденції очільника військово-цивільної адміністрації Луганщини, восени 2019-го, практично усі міжнародні партнери починали і завершувати зустрічі питаннями благодійності і надання гуманітарної допомоги. Ніхто не ставив планку дискусії вище. Ідеться про представників ПРООН, USAID, послів G7… Їм важко було сприйняти, що на території поблизу лінії розмежування можна робити щось масштабніше.

Із часом ми змінили цю настороженість. Переконали міжнародних партнерів й український бізнес, що регіон має колосальний потенціал розвитку. У сільському господарстві, машинобудуванні, енергетиці, ІТ-векторі, сфері послуг…

Насамперед далася взнаки певна економічна стабільність в області. Але головна її перевага – вільні бізнес-ніші практично у всіх напрямках. Попри військові ризики і обмежений рівень купівельної спроможності в регіоні сформувався значний незадоволений попит. Він визначає перспективу ринку товарів і послуг. Який щороку зростатиме. З огляду на це у багатьох вже є усвідомлення, що перші інвестори стануть найбільш успішними.

Звісно, хтось може обирати поміркованішу бізнес-стратегію. І, скажімо, укладатися у стабільні економіки Польщі, Чехії чи Словаччини. Але за європейськими лаштунками доведеться витримати жорстку конкурентну боротьбу. Або – не витримати. Кому як пощастить...

 Натомість Луганщина – критично недофінансована. У ближчі роки тут вистачить місця усім інвесторам. Буде достатньо укластися в обрану бізнес-активність і спокійно працювати: конкуренти ще довго не дошкулятимуть.

Відзначу, що тема наближеності до лінії розмежування вже не є визначальною для міжнародних партнерів і інвесторів. Їх наразі більше хвилюють питання якості інфраструктури, рівня платоспроможності місцевих громад та бізнес-клімат.

Цей тренд підтверджується нашим першим масштабним інвестпроектом – модернізацією Попаснянського водоканалу. Франція погодилася укласти 70 млн євро, попри те, що 10% мереж прокладено поблизу лінії розмежування. Моніторингова група ретельно вивчала ситуацію і дала добро. Сподіваємося, у березні 2022-го вийти на старт, а ще за півтора роки – успішно завершити проєкт.

Реалізація згаданої угоди ще не почалася, але це вже активізувало переговори з інших масштабних ідей. Приміром, з відновлення Лисичанського содового заводу, який свого часу цілеспрямовано знищили «інвестори» з РФ. Вони зруйнували ущент виробництво, позбувшись конкурента і звільнивши ринок для інших виробників. Як наслідок – нині не побачити в магазинах своєї соди.

Якби нам вдалося відновити це підприємство, це дало би імпульс суміжним галузям. Можна було б думати про реанімацію колишніх склозаводів у Лисичанську.

Інша перспективна ніша цементне виробництво. Вже мав попередні розмови з потенційними інвесторами. У них є розуміння, що після завершення війни почнеться масштабна відбудова регіону. Той, хто матиме значні цементні потужності, отримає цікавіші замовлення і вищі прибутки.

Цей напрямок – надзвичайно перспективний. Він здатен активізувати індустрію залізобетонних конструкцій. А згодом – дати старт масовому житловому будівництву в області. Наразі воно – нерентабельне, з огляду на відсутність саме цієї індустрії. Створення цих та інших виробничих ланцюгів – це тисячі робочих місць та мільярдні надходження у ближчі роки до бюджетів усіх рівнів. 

Знаю, деякі експерти оцінюють такі ініціативи як ризикові. Не гірше за них можу визначити слабкі місця будь-якого бізнес-проєкту. Втім, згадаємо, що ідея залучити європейські інвестиції у відновлення водоканалу поблизу лінії фронту рік тому також виглядала не переконливо. Тож закликаю мислити позитивно. 

 

 


Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Луганщина,Луганская область,інвестиції,Сергій Гайдай
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.