Наші предки отримали грамоту не для того, щоб читати класиків тодішньої світської літератури, а для того, щоб читати Євангеліє. Тобто, слов’яни долучилися до скарбниці культури інших народів тільки завдяки християнству.
Сьогодні, коли Церква відзначає день пам’яті святих братів - рівноапостольних Кирила та Мефодія, варто згадати про кілька досить суттєвих моментів, які мають безпосереднє відношення до нинішнього святкування.
Загальновідомий факт, що саме брати Кирило та Мефодій, вихідці з грецього міста Солунь (сьогодні – Фессалоніки), дали слов’янським народам писемність. Проте, поряд із цим фактом, чомусь замовчується інший – слов’янська грамота служила інструментом проповіді Євангелія. Наші предки отримали грамоту не для того, щоб читати класиків тодішньої світської літератури, а для того, щоб читати Євангеліє. Тобто, слов’яни долучилися до скарбниці культури інших народів тільки завдяки християнству. Без Христа, без бажання святих братів Кирила та Мефодія виконати слова Спасителя про місію серед усіх народів, ми просто не мали б того величезного культурного та цивілізаційного надбання, яке маємо сьогодні.
Нам, сучасним християнам і українцям, варто пам’ятати, що саме Церква в особі святих Кирила і Мефодія дала нашому народу не тільки писемність, але й ввела його в цивілізаційну сім'ю народів. Вся слов'янська традиція виросла на церковному ґрунті і має християнське коріння. Втративши це коріння, ми втратимо не тільки культуру, але й власну ідентичність.
На жаль, останнім часом з’являється все більше тих, хто намагається будь-ким способом витіснити Церкву із суспільно-культурного життя України. При цьому, такі активісти апелюють до тези про те, що Церква відокремлена від держави, ототожнюючи політичний аспект цієї тези із її соціальним наповненням. Проте, таке тлумачення виглядає вкрай неправильним. Ця теза насправді декларує, що Церква не втручається в державні справи, а держава – у церковні.
А відтак, Церква не може відмовитись від виконання своєї духовної місії, адже проповідь Євангелія – це її покликання, і навіть більше – її природа. Церква не переслідує політичних цілей, і не прагне виконувати політичні функції. Можна не сумніватися, що цими міркуваннями і керувались святі брати Кирило та Мефодій, створюючи слов’янську грамоту. Вони, перш за все, піклувалися про спасіння душ наших предків-язичників. Жодної іншої мети політичного характеру перед собою вони не ставили.
Отже, зберігаючи їхню спадщину, ми зберігаємо свою духовну та культурну пам’ять, а разом з тим продовжуємо їхню місію по спасінню душ тих, хто ще не зустрів Христа.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.