Уроки економії від голови Житомирської обласної Спілки поляків України

Нещодавно став свідком вшанування пропольськими національно-культурними товариствами м.Житомира

пам’яті жертв трагічних подій, що відбулися поблизу с. Катинь (1940р., 2010р., Російська Федерація).

Цього року участь у покладанні квітів до таблиці Леха Качинського, яка розміщена на будівлі Житомирської міської прокуратури взяли представники Осередку культури і традицій польських в м. Житомирі, який очолює Марія Філісеєнко та Житомирської обласної Спілки поляків України (ЖОСПУ) під керівництвом Вікторії Лясковської-Щур.

Керівники пропольські національно-культурні товариства уникають заходи в яких бере участь В.Щур, оскільки вказана особа закатує скандали та істерики, вважаючи тільки себе «справжньою полячкою». Тому,  М.Філісеєнко, щоб спокійно вшанувати пам’ять жертв Катинської трагедії спільно з членами свого товариства поклала квіти до дошки Л.Качинського за декілька годин до анансованого, показового вшанування В.Лясковської-Щур.

Голова ЖОСПУ побачивши «чужі» квіти та лампадки поблизу дошки Л.Качинського вирішила урочисто вдруге здійснити їх покладання. Тому, квіти М.Філісеєнко були роздані дітям польсько-суботньої школи ім. І.Падеревського, яка діє при ЖОСПУ і вже під об’єктивами фото камер відбулося їх повторне покладання.     

Про цинізм вказаного вчинку, не хочеться і писати… Шкода тільки, що до вказаного ганебного вчинку В.Щур була залучена наша молодь, яка на таких неправильних прикладах буде формувати своє світосприйняття.

На жаль це не перший і далеко не єдиний ганебний вчинок В.Щур. Не будемо їх тут всі згадувати. Згадаю лише один, який відбувся також не так давно під час поховання єпископа Римсько-католицької церкви Яна Пурвінського.

Чомусь В.Щур вирішила, що якщо Я.Пурвінський був членом ЖОСПУ (насправді, ні для кого не секрет, що будучи почесним членом ЖОСПУ Я.Пурвінський, знаючи не стабільний психічний стан В.Щур, намагався її уникати), то тільки вона має право на організацію поховальних заходів. Гидко було споглядати коли під час поховання В.Щур висмикнула кошик з квітами у монахині і побігла перед всіма ставити його на могилі покійного єпископа.

Складається враження, що польська сторона урізала фінансування В.Щур і вона не гребує нічим, в т.ч. чужими квітами.