Кожен день Страсного тижня присвячений згадці про якусь надважливу подію з життя Іісуса Христа, які передували Його хресній смерті та Воскресінню.
Вхід Господній в Єрусалим фактично відкриває нам головний тиждень всього підготовчого періоду до Пасхи – Страсну седмицю. Кожен день цього тижня називається «Великим», чим підкреслюється їх духовне значення для християн.
У перші три дні Страсної седмиці звершуються Літургії Передосвячених Дарів. І тільки у Великий четвер і Велику суботу служитимуться Літургії святителя Василія Великого. Слід підкреслити, що у ці дні Церква встановила суворий піст, а особливо – у Велику або Страсну п’ятницю. За традицією, в цей день православні християни утримуються від їжі аж до виносу Плащаниці Христа.
Разом з тим, кожен день Страсного тижня присвячений згадці про якусь надважливу подію з життя Іісуса Христа, які передували Його хресній смерті та Воскресінню.
Так, у Великий понеділок ми читаємо євангельський текст про прокляття Христом безплідної смоковниці (Мф. 21, 18-22). Зауважимо, що Христос майже ніколи не застовує таких жорстких слів, які Він промовив біля смоковниці. В чому ж справа? В тому, що Господь проклинає дерево, яке не приносить ніякого плода, крім листя. Цим самим Він вказує на тих людей, які ззовні виглядають як християни (тобто мають «листя»), але живуть як язичники, бо не приносять плода. І це в очах Бога є найгіршим з того, що може бути з людиною.
Саме тому, у Великий вівторок Христос викриває фарисеїв і книжників (Мф. 23, 1-39). Лицемір’я цих людей, постійна брехня, егоїзм та гординя – є повною протилежністю духовному життю і смиренню. Іншими словами, Христос каже нам, що впевненість у власній святості та безгрішності, як те було у фарисеїв, – це шлях у духовну прірву.
У Велику середу Церква зі скорботою згадує вчинок Іуди Іскаріота – апостола, який зрадив свого Вчителя за жменю срібняків. Фактично, в середу ставиться питання про співвідношення матеріальних і духовних благ. Кожен з нас має дати відповідь, що для нього є головнішим - царство земне чи Царство Небесне?
У Великий четвер Церква згадує про Таємну вечерю, на якій було встановлене Таїнство Святої Євхаристії. У Сіонській горниці Христос дає апостолам, а через них і кожному із нас, для споживання Своє Тіло та Свою Кров. З того часу кожна людина отримує можливість стати причасником Божественного єства. Це стає можливим тому, що в Іпостасі Боголюдини з’єднались Божественна та людська природа. А це означає, що смерть не має більше влади над нами, що кожна людина є братом чи сестрою Христа по плоті, що Бог не залишив нас віч-на-віч із дияволом та злом. Зрештою це означає, що ми перемогли, бо переміг Христос.
І саме у Велику п'ятницю ми згадуємо про цю перемогу – про суд, розп'яття і хресну смерть Спасителя. Нонсенс? Ні. Тому, що Господь приймає смерть не вимушено, а добровільно. Він міг і не помирати, міг обрати інший шлях спасіння людини. Проте, не зробив цього. Чому? Тому, що пройшов з людиною в саму глибину страждань і мук. Відтепер ніхто не зможе запитати - «де ваш Бог?», коли страждають діти чи безневинні люди. У відповідь ми просто вкажемо на хрест – «ось де Він». Він Той, Хто не мав ніякого гріха, Хто не був винен ні в чому, і Кого було вбито просто через заздрість та злість. Він поніс на Собі весь неймовірний тягар людського гріха, і цим самим звільнив нас від нього. Він – Спаситель світу, Той, Хто зійшов у пекло у Велику суботу і навіть там сповістив про перемогу життя над смертю.
Що ж нас чекає? Звістка про Воскресіння Христа? Так. А разом з тим, звістка і про воскресіння кожного з нас. Адже, що таке смерть віднині? Марево, фантом, тимчасове явище, яке цілком і повністю знищується Христом.
І ця звістка є найрадіснішою з-поміж усіх, бо сповіщає про наше спасіння!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.