Робота з молоддю – це пріоритет сучасного місіонерського руху, адже майбутнє Церкви формується тими людьми, які прийшли до Неї сьогодні.
Свято Стрітення Господнього, окрім його богослужбового та суто богословського наповнення, відоме ще й як день православної молоді.
Неодноразово на найвищому церковному рівні відзначалося, що робота з молоддю – це пріоритет сучасного місіонерського руху, адже майбутнє Церкви формується тими людьми, які прийшли до Неї сьогодні.
Робота з молоддю потребує активних і систематичних зусиль, а ще більше - глибокого життєвого досвіду, відповідних знань і, звичайно ж, гарячої та живої віри.
Сьогодні, здебільшого, Церква складається з людей середнього віку. З огляду на це, можна зробити висновок, що більшість прихожан – це ті віруючі, хто вперше переступили поріг храму на межі останніх століть.
90-і роки минулого сторіччя – це час бурхливого відродження та зростання Церкви після періоду радянського безбожжя та всебічних заборон. А як відомо, молодь особливо тягнеться до того, що не завжди вписується у звичну картину світу, що дає альтернативний погляд на життєві процеси і спонукає шукати відповіді на «одвічні питання». Саме такою «новинкою» для тогочасного молодого покоління стала Церква в кінці ХХ - на початку ХХІ століть.
Будівництво нових храмів, відкриття монастирів, перші духовні книги, загадкові «старці», незрозумілі монахи та священники – все це було надто цікавим та привабливим, щоб просто так ігнорувати його. Крім того, величезними тиражами почали з’являтися богословські та філософські праці священника Павла Флоренського, Володимира Лоського, Володимира Соловйова, Миколи Бердяєва та інших видатних мислителів дореволюційної доби. Все, що стосувалося Церкви, здавалося новим та незвичним: ісихасти, Афон, іпостась, енергія Бога, молитва Іісусова…
Однак з часом ті, хто прийшов до Церкви, книги прочитали, терміни вивчили, а ось віри або не набули, або втратили. Чому? Напевно тому, що не усвідомили найголовнішого: віра в Бога – це не знання про Бога, це знання Самого Бога. Тобто, віра – це постійні зусилля на шляху до Богоспілкування, це релігійна практика, поєднана з духовною чистотою та самовдосконаленням. Здається, ще святий Паїсій Афонський казав, що в духовному житті немає «стояння на місці», а є або прогрес, або регрес. І ось, зупинившись на якомусь етапі, дуже багато сучасних християн перестали рухатись вперед, а поступово скотилися назад… Це, зрештою, і призвело до втрати власної, живої, першоапостольської віри і перетворення її на набір певних ритуалів та традицій, які, маючи форму, позбавились змісту.
Тому, коли ми говоримо про сучасні церковні проблеми, пов’язані зі зменшенням кількості молодих людей в храмах, нам варто згадати про те, що Церква – це Боголюдський організм, що Вона ніколи не старіє і завжди може бути новою, захоплюючою та незвичайною. У православних християн є величезні скарби у вигляді святоотцівського надбання, творів релігійних мислителів та істориків. А найголовніше – є Таїнства, завдяки яким людина має можливість якнайтісніше спілкуватися з Богом.
Молодь, незважаючи на сучасні тренди, завжди шукає відповіді на хвилюючі питання. Церква ж може запропонувати молодим людям не готові формули, а правильний шлях для їх пошуку та відкриття.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.