«Нomo numeralicus» або що робити, щоб діти не вбивали себе?

12 лютого 2021, 20:56
Власник сторінки
0
13607
«Нomo numeralicus» або що робити, щоб діти не вбивали себе?

Останніми днями у вітчизняних ЗМІ з'являються новини про серію дитячих самогубств. За однією з версій, причиною цих трагічних подій може бути чергова суїцидальна гра.


Останніми днями у вітчизняних ЗМІ з'являються новини про серію дитячих самогубств. За однією з версій, причиною цих трагічних подій може бути чергова суїцидальна гра.

Ми живемо в унікальні часи. Сьогодні доступ до майже будь-якої інформації є не просто легким, але й миттєвим. Цифрові технології в значній мірі вже перебудували звичний темп та спосіб життя людини, а їхній вплив на всі сторони суспільного життя є настільки суттєвим, що важко навіть уявити як люди жили раніше без Google, Amazon, соцмереж та гаджетів.

Водночас, на наших очах з’являється, так би мовити, нова людська формація – «homo numeralicus» або «людина цифрова». Так, вже майже ціле покоління молодих людей виросло не з ляльками чи іграшковими автомобілями в руках, а з телефонами та планшетами. Їхній світогляд формується не через реальне спілкування з батьками та дорослими, а через віртуальне спілкування з однолітками в YouTube, TikTok та Instagram. 

В більшості випадків найбільшими авторитетами для сучасної молоді є не власні батьки чи шкільні педагоги, а «блогери», на яких молоді люди хочуть бути схожими, яким наслідують, яких копіюють. Таким чином, блогер отримує можливість впливати на багатомільйонну аудиторію. Впливати словом, ділом та власним прикладом. Але на жаль, не всі блогери мають такі моральні принципи, які б зупиняли їх від пропаганди зла, насилля, розпусти та етичного зубожіння. Це, в свою чергу, може призвести до страшних та непоправних наслідків, таких як втрата здоров’я або навіть життя. 

Крім цього, захоплення соцмережами, блогами та комп’ютерними іграми фактично нівелює бажання вчитися в школі, спілкуватися з батьками та проводити час не в «цифровому форматі». Як наслідок, батьки надто часто задаються питання: що робити та як знайти вихід з такої ситуації? Не претендуючи на об’ємну відповідь, спробую хоча б окреслити ті речі, на які слід звернути увагу.

Важливо пам'ятати, що підліток не «йде в телефон» просто так. Тому для початку потрібно постаратися знайти причину. Крім того, слід відповісти на цілу низку питань на кшталт чи не було стресової ситуації, яка спровокувала «цифрові захоплення», чи були труднощі в спілкуванні, навчанні? Можливо, через гру та гаджет підліток намагається втікти від проблем, які з’явилися у нього в реальному житті? Відповіді на ці питання зможуть багато розповісти про те, що робити далі. 

Батькам обов’язково треба йти на діалог. Спокійно, з любов’ю та розумінням, розповісти про свої почуття та переживання, а потім вислухати свою дитину. Не тиснути на неї, не розмовляти з нею з позиції влади та сили. Варто спробувати домовитись, запитавши чого хоче дитина і повідомивши чого хоче батько та мати. Знайдіть компроміс, прийміть рішення і дотримуйтесь всього, про що було домовлено! Тоді, як мінімум, батьки зможуть хоч якось впливати на «цифрове життя»своєї дитини. 

Допоможіть дитині встановити обмеження в часі для перебування в «цифровому світі». Іншими словами, визначте скільки саме ваша дитина може перебувати перед екраном гаджета. За словами психологів, максимально допустима норма знаходження перед усіма екранами (телефон, планшет, телевізор, комп’ютер, ноутбук тощо) не повинна перевищувати двох годин на добу. І на це потрібно обов’язково звернути увагу. 

Якщо ж існує небезпека комп’ютерної залежності, коли дитина більше року проводить по 7-8 годин щоденно перед екраном гаджета, то можна вжити і більш кардинальних заходів - забрати електронний пристрій взагалі. Однак, тут потрібно зберегти один принцип: «забравши стільця -  підстав табуретку». Тобто, не можна просто забрати комп’ютер і нічого не дати взамін. 

Це означає, що дитину потрібно максимально завантажити домашніми справами, спортивними гуртками, знайти їй посильну роботу, відправити до дитячого табору, влаштувати туристичний похід. Просто частіше спілкуватися! Спочатку не все піде гладко, але з часом все стане на свої місця.

І останнє. Все починається з власного прикладу. Тільки власний приклад батьків може показати дітям всю красу і велич навколишнього світу, яка існує поза екраном монітора.

Живіть повноцінним життям, цінуйте кожну хвилину спілкування зі своєю дитиною та насолоджуйтесь ним. Найголовніше – конкретними справами покажіть свою любов до дитини. І тоді наші діти стануть дослухатися до своїх батьків, а не до модних блогерів.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: События в Украине
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.