Згідно Конституції – Церква відокремлена від держави. Проте, предмет «Основи християнської етики» в його правильному викладанні, ніяк не порушуватиме Основний Закон України.
Міністерство освіти України запропонувало з 1 вересня 2021 року ввести в школах «Основи християнської етики» в якості обов’язкового предмету.
Профільне відомство ще не прийняло остаточного рішення, але навіть така його пропозиція вже викликала бурхливі обговорення та суперечки як в соціальних мережах, так і серед батьків школярів. Для одних, вивчення релігії в школі – це порушення Конституції. Інші ж переконані, що «Основи християнської етики» навчатимуть дітей фундаментальних понять про добро та правду.
Одразу підкреслю, що особисто виступаю «за» введення до навчальної програми цього предмету. Разом з тим, не вдаючись в надто докладний аналіз обох позицій, варто звернути увагу на кілька пунктів, які, на наш погляд, не повинні ігноруватися.
Перше. Дійсно, згідно Конституції – Церква відокремлена від держави. Проте, предмет «Основи християнської етики» в його правильному викладанні, ніяк не порушуватиме Основний Закон України. «Основи християнської етики» розкривають культуротворчу роль християнства, розповідають про його вплив на культуру та традиції нашого народу. Сьогодні важко уявити Україну як державу, та українців як народ, без проповіді Євангелія. І це беззаперечний історичний факт. Не тільки релігійні погляди та переконання, але і мистецтво, архітектура, література та музика – все це сформувалося в нашому народі через християнський погляд на світ. Чи повинні наші діти знати про це? Безсумнівно.
З іншої сторони, аби не було звинувачень у порушенні Конституції, предмет «Основи християнської етики» має бути максимально виваженим з точки зору поліконфесійності. Так, релігійний та культурний простір християнства в Україні – це простір, в якому століттями діяла Православна Церква. Тому на уроках з цього предмету мають пояснюватися та розкриватися речі, які сформувалися завдяки Православ’ю. Але без конфесійного забарвлення, тому що це вже справа інших предметів, які вивчаються у семінаріях та богословських школах.
Друге. Особливу увагу хотілося б звернути на необхідність скурпульозного відбору фахівців. Надто часто (ми це бачили на прикладах факультативних занять з «Основ християнської етики») шкільний педагог, який «ходить до церкви», вважається достойним кандидатом для викладання предмету. При цьому, самі заняття нерідко перетворюються на уроки «Закону Божого» з наповненням та змістом, відповідним до релігійних переконань вчителя. Безперечно, це є помилкою.
Іноді в якості викладача з цього предмету виступають священники тієї чи іншої конфесії (особливо в Західних областях України), які крім конфесійної упередженості, ще й не мають відповідної педагогічної кваліфікації. Наявність духовного сану, або приналежність до вірних будь-якої конфесії, ще не є достатньою умовою для професійного викладання «Основ християнської етики». Більше того, в багатьох випадках, не маючи відповідної кваліфікації, педагоги можуть тільки налаштувати дітей та батьків, як проти самого предмету зокрема, так і проти релігії загалом.
Саме тому, приймаючи рішення про обов’язковість предмету «Основи християнської етики», нашим чиновникам слід врахувати всі можливі ризики та труднощі, з якими стикнуться українські школи, і зробити все необхідне, щоб цей предмет послужив на користь нашим дітям, які вже завтра стануть нашим майбутнім.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.