Cвободу неможливо нав’язати. Вона є внутрішнім станом, який формується виключно в процесі пізнання істини. А істину неможливо заборонити, тому що будь-яка її заборона тільки свідчитиме про її правду.
У всі часи однією з гострих проблем суспільства була проблема свободи слова. Практично кожен період людського співіснування позначався наявністю вербальної маніпуляції, а також певними «словами-табу». В древності вважалося, що слово має магічну силу, а просте промовляння його здатне активізувати стихії і впливати на хід історії.
Фактично від часу своєї появи християнство чітко підкреслювало, що між Словом-Логосом та словом є очевидна різниця. Якщо перше, тобто Логос, співвідноситься з Другою Іпостассю Святої Трійці і безпосередньо впливає на світ, то друге, слово людське, формує внутрішній світ і впливає на посмертну участь людини.
Відношення до слова в християнстві виражене в наступному тексті Нового Завіту:«Бо від повноти серця промовляють уста. Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, вони дадуть відповідь в день суду: бо за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений» (Мф. 12, 34-37).
З цієї точки зору, в розумінні Церкви свобода слова – це право не говорити, що заманеться, а право мати власну думку. Разом з тим, свобода слова не передбачає приниження опонента чи образи на його адресу. Моя власна позиція не забороняє мати свою позицію моєму опонентові. Свобода слова – це можливість діалогу, дискусії, що, в свою чергу, має в основі аргументи і факти, а не самоствердження «моя думка - єдино правильна». Звідси, заборона свободи слова – це не бажання конкурувати, вдосконалюватися, розвиватися.
Крім того, Церква підкреслює, що слово не повинне бути злим чи пустим. Сказане в емоціях чи без належної аргументації, є свідченням заангажованості або неправди. Тому, свобода слова – це право і обов'язок відповідати за свої слова і мати свій погляд. А відтак – полемізувати можна тільки аргументовано, а не з позиції сили.
Проте, Церква завжди підкреслювала, що найкращим аргументом в будь-якій полеміці є не слова, а власне життя. «Слова можна спростувати словами. Але чим ти спростуєш життя?» – запитує святитель Василій Великий. Дійсно, говорити можна багато про що… Однак, якщо слова на відповідають вчинкам, то вони є пустими.
Ми, християни, переконані, що справжня свобода, і свобода слова в тому числі, можлива лише у Христі: «Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно мої учні, і пізнаєте істину, а істина зробить вас вільними» (Іоан. 8, 31-32). Свого часу видатний філософ ХХ століття Мераб Мамардашвілі говорив, що свободу неможливо нав’язати. Вона є внутрішнім станом, який формується виключно в процесі пізнання істини. А істину неможливо заборонити, тому що будь-яка її заборона тільки свідчитиме про її правду.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.