Якщо світ матиме ще кілька років той самий вектор розвитку що й сьогодні, то дуже швидко у ньому не залишиться місця для Бога. Цілком очевидно, що влада без Бога ґрунтується на силі і страхові.
В сучасному світі багато понять нівелюються, а різні слова втрачають своє звичне значення, докорінно змінюючи свідомість людини. Значних втрат зазнають і різноманітні соціальні інститути, які або зникають повністю, або переживають таку метаморфозу, яка робить їх невпізнаваними. Одним із таких є інститут влади.
Кілька днів назад засновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб сказав, що світ більше ніколи не повернеться до до-ковідного стану. Тобто ті зміни, які ми спостерігаємо в наш час, є незворотніми. Така перспектива не може не викликати занепокоєння у будь-якої думаючої людини. Адже, зрештою, мова йде не просто про економічні чи міжособистісні зміни, а про такі соціальні зрушення, які можуть суттєво вплинути на фундаментальні принципи суспільства.
Що чекає на нас у тому випадку, коли поняття про свободу (пересування, слова, віросповідання) буде визначатись не нормами демократії, а корегуватиметься зовнішніми обставинами, яким властиво постійно змінюватись? Наразі головним чинником, від якого залежить свобода, є пандемія. Що буде завтра? До цього ж непокоїть питання правильного використання інструментів влади.
Якщо світ матиме ще кілька років той самий вектор розвитку що й сьогодні, то дуже швидко у ньому не залишиться місця для Бога. Цілком очевидно, що влада без Бога ґрунтується на силі і страхові. Фізичне насилля є обов'язковою умовою світської влади, а терор - влади без Бога. Більше того, влада вважає покарання не тільки своїм правом, а й обов’язком. Сьогодні це «право» завдяки «людському фактору» корегується такими чеснотами як «милосердя» та «співстраждання», що не дає людям перетворитися на вовків. А що чекатиме нас у тому випадку, коли «милосердя» і «співстраждання» зникнуть, стануть непопулярними, старомодними, або їх просто «деактивують»? Яким буде світ, де людьми керуватимуть машини, які й визначатимуть, в залежності від обставин, що правильно, а що ні, де біле, а де чорне?
Можна поставити ще багато питань, але й без них зрозуміло, що вже сьогодні суспільство загалом і кожен з нас зокрема повинні визначити ті віхи, які допомагатимуть людству жити в нових умовах. Віхи, які допоможуть нам залишатися людьми.
Якими банальними не виглядали б ці слова, але тут нам просто не обійтись без релігійної складової. Варто згадати, що влада Бога ґрунтується на любові, а любов неможлива без свободи, і саме любов перемагає страх. Бог є Любов і стосунки з Ним мають опиратися на цей принцип.
Сьогодні ж, надто часто, інші неперсоніфіковані інституції вимагають до себе любові, перетворюючись при цьому на тоталітарні форми панування. Разом з тим, сучасне суспільство всіляко уникає того беззаперечного факту, що функція держави - це безпека громадян, яка не порушує свободу. Ще Володимир Соловйов писав, що головне завдання держави полягає не в тому, щоб створити рай на землі, а в тому щоб не допустити перетворення землі на пекло.
Зовсім інша мета у Бога. Творець хоче не просто порядку, а спасіння кожного без виключення грішника. І якщо закон держави - це інструмент порядку, то Закон Божий - інструмент спасіння. Через нього Господь не обмежує нас у правах, а показує, що кожне право випливає з виконання певних обов’язків. Бог – це наш Небесний Отець, послух Якому будується на любові, а не на страхові.
Сьогодні, перед величезною кількістю викликів, людство просто зобов’язане згадати про ці основоположні речі. Має згадати про любов. Адже тільки через правильне відношення один до одного ми можемо збудувати спільне майбутнє, де замість влади страху буде влада любові.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.