Не виступаючи проти вакцини, ми висловлюємо занепокоєння тими методами, якими вона може впроваджуватися.
У зв’язку із появою вакцини проти COVID-19, все частіше до священників Української Православної Церкви звертаються віруючі громадяни нашої держави з питанням: що думає Церква про щеплення від цієї хвороби та про вакцину загалом? Дійсно, з кожним днем це питання набуває особливої чутливості, що спонукає висловити деякі власні міркування щодо вакцинації та низки тих подій, які відбуваються навколо неї.
Перше. Церква не може давати будь-які медичні оцінки стосовно дієвості чи шкідливості вакцини. Церква - це не медичний заклад, а більшість священників не мають відповідної медичної освіти, щоб виносити кваліфіковані судження щодо вакцини. Тому, від особистої позиції священника, яка часто ґрунтується на недостатній кількості необхідної інформації відносно існуючих медичних заключень, вакцинація залежати не повинна. Точно так само, як вона не повинна залежати і від позиції держави та чиновників.
Разом з тим, не виступаючи проти вакцини, ми висловлюємо занепокоєння тими методами, якими вона може впроваджуватися. Історія вже знає непоодинокі випадки, коли на словах добра справа перетворювалася на засіб сегрегації суспільства, поділу його на «правильних» та «неправильних», ставала причиною принижень та переслідувань.
Саме тому, у віруючих людей не може не викликати занепокоєння ймовірне введення так званих «COVID-паспортів» та примусової вакцинації, що може призвести до зростання напруги в суспільстві. Таке занепокоєння не є пустим та безпідставним, особливо з урахуванням страху перед невідомою хворобою та розпалюванням істерії з боку ЗМІ. Приклад Нових Санжар – тому підтвердження.
На нашу думку, у випадку вакцинації рішення має приймати не держава, не чиновник, не священник, та не будь-хто інший, а виключно сама людина, яка піклується про власне здоров’я. А для того, щоб це рішення було максимально виваженим та правильним, представники медичної сфери повинні постійно проводити роз’яснення і надавати абсолютно всю необхідну інформацію як про вакцину, так і про її дію на організм людини.
Друге. Занепокоєння викликає і етична допустимість застосування вакцин деяких виробників. Зокрема, все більшого розголосу набуває інформація про використання у вакцинах клітинної культури НЕК 293, яка була отримана у 1973 році шляхом трансформації аденовірусом абортивної культури клітин ембріональних нирок людини. Варто зазначити, що серед віруючих людей використання вакцини такого типу викличе однозначний спротив, а тому постане питання про альтернативу такому щепленню, зокрема, через використання вакцин іншого типу.
Підсумовуючи вище наведені міркування зазначимо, що ігнорування цих питань з боку відповідальних органів державної влади, як і спроби провести вакцинацію без консультацій з представниками релігійних організацій, жодного позитивного ефекту не дадуть.
Церква ніколи не виступала проти наукових досягнень у різних сферах життєдіяльності людини. Тільки у випадку, коли ці досягнення приносили шкоду людині або руйнували моральні засади суспільства, Церква підвищувала свій голос. По іншому і бути не може. Адже, керуючись заповіддю про любов до Бога та ближнього, Церква Христова завжди сповідує цінність Господом дарованого людського життя та абсолютний характер Заповідей Божих.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.