Хрещення – це ще не гарантія церковності. Насправді – це тільки вступ до Церкви, перша сходинка назустріч Богу.
У святкові дні Хрещення Господнього і Богоявлення ми, зазвичай, звертаємо увагу на історичну складову цього свята, а частіше забуваємо задуматися про його глибокий і повчальний зміст: що воно означає для кожного з нас особисто?
Традиційно, більшість українців вважають себе православними. Згідно соціологічних опитувань, до Православної Церкви себе зараховують майже 80 відсотків наших співгромадян. На перший погляд ця цифра здається досить значною, якби не одне «але» – рівень релігійності. А цей показник визначає вже не стільки самоідентифікацію людини згідно її релігійних переконань, скільки вказує на реалізацію цих переконань у власному житті. Тобто, говорить про те, яке саме місце займає релігія (в нашому випадку – Православ’я) у повсякденному житті людини. І ось тут виявляється, що українці не такі вже й релігійні.
Так, беруть участь у богослужінні щотижня менше 3 відсотків жителів України, з них – приблизно 1,5 відсотки ведуть більш-менш постійне церковне життя. Ось і виходить, що переважна більшість наших співгромадян, вважаючи себе православними християнами теоретично, на практиці такими не є. Виникає логічне запитання: чому так?
Справа в тому, що в силу різних причин (гоніння з боку радянської влади на Церкву, відсутність належного виховання, різноманітні розколи і т.п.) в нашому народі скалося стійке переконання: хрещений - значить православний. Тобто для того, щоб вважатися віруючою людиною, достатньо хреститися. Саме відповідно до цього Таїнства, левова частина наших співгромадян звикли визначати свою релігійну приналежність.
Більше того, для багатьох сам факт хрещення не тільки задокументовує ставлення до Церкви, але й наділяє певними правами. В першу чергу, ці права стосуються участі у інших Таїнствах та обрядах Церкви. От і виходить, що надто часто людина в храм своїми власними ногами не доходить: спочатку її привозять хрестити, потім привозять вінчати, а потім - відспівувати… І така людина живе у глибокому переконанні що так і має бути, і що цього цілком достатньо щоб бути "чистим" перед Богом.
Саме тому слід підкреслити, хрещення – це ще не гарантія церковності. Насправді – це тільки вступ до Церкви, перша сходинка. Куди вона веде? Ось на це питання і відповідає нам Господь Іісус Христос такими словами: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6, 54).
Тобто, умовою воскресіння є не тільки хрещення, але й Таїнство Причастя. Фактично, заради участі у цьому Таїнстві ми і хрестимо своїх дітей. Святитель Кипріан Карфагенський, який жив у середині ІІІ століття, писав: «Не лінуймося приступати до чаші життя, безсмертя, любові і святині, але приступаймо зі страхом Божим і вірою. А хто не хоче і не дбає про це, той не любить Іісуса Христа, той не отримає Духа Святого, і, отже, він не увійде в Царство Небесне».
А святий праведний Іоанн Кронштадський, який жив уже у ХХ столітті, пише, що через Таїнство Святого Причастя «Господь входить у грішну душу і спалює у ній усе зло, і робиться душа людини Домом Божим... Літургія - це чудовий дар Іісуса Христа. Літургія - це міст, по якому можна пройти в життя вічне. Пам'ятайте - це заповіт Іісуса Христа! Ідіть цим золотим мостом, який врятує від прірви пекла. Не слухайте тих людей, які біжать від чаші Спасителя… Любіть Божественну Літургію, вважайте для себе втраченим той день свого життя, в який не вдалося бути за Літургією, особливо у свято».
Можна було б навести ще величезну кількість цитат з Євангелія та творів святих отців, які чітко свідчать, що саме до участі у Євхаристії усіх нас люб’язно закликає Церква. А Таїнство Хрещення – це перший і надважливий крок до цього.
Згадуючи сьогодні про Хрещення Господнє в ріці Іордан, давайте згадаємо і про своє власне хрещення. Згадаємо, що усі ми - православні християни, за словами Святого Письма, «у Христа хрестилися і у Христа зодягнулися». І зробили це для того, щоб стати частиною Його Тіла та наслідувати життя вічне.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.