Споглядаючи очима серця як Діва Марія входить до храму Божого, ми бачимо маленьку дівчинку, яка безмежно довіряє своїм батькам та Богу.
Введення в храм Пресвятої Діви, хоча й не згадується у Священному Писанні, проте є одним з найулюбленіших свят у нашому народі. І причин цьому декілька.
Ми пам’ятаємо, що у святих і праведних Іоакима та Анни довго не було дітей. Народження маленької Марії, яка була їхньою єдиною донькою, стало результатом посиленої молитви, духовного подвигу та уповання на всемогутність Божу. Поява на світ Діви Марії стала справжнім чудом.
Одразу після її народження батьки маленької дівчинки прийняли рішення віддати свою єдину доньку на служіння Богові. Тут важливими є не тільки рішучість та невимовна довіра своєму Творцю з боку Іоакима та Анни, але й їхнє тверде переконання та непохитна віра в те, що вони зможуть виховати свою дитину у відповідності до власної обітниці. Тобто, зможуть навчити її любити Господа так як люблять самі. Саме тому, коли праведні батьки привели Марію до храму, це стало справжнім торжеством та свідченням того, що обіцяне сповнилося.
Можна не сумніватися, що даний аспект завжди знаходив відгук у кожного православного християнина. Адже батьки розуміють: найбільше що можна дати своєму чаду – це не матеріальне багатство, не земні блага, а духовні цінності та дієва сердечна віра в Бога. Без віри, без сили духу неможливо бути не тільки християнином, але й достойним членом суспільства. Через збереження та примноження духовних цінностей людина вчиться дослухатися до своєї совісті, бачити та правильно реагувати на біль і проблеми інших, бути чесною та справедливою. Звичайно, що всі ці речі потрібно пояснювати дітям з самого малку. І ті батьки, що зуміли це зробити як Іоаким та Анна, – є прикладом для інших.
Споглядаючи очима серця як Діва Марія входить до храму Божого, ми бачимо маленьку дівчинку, яка безмежно довіряє своїм батькам та Богу. В постаті Марії здійснюється виконання слів Христа, Який закликає християн бути як діти. І тут мається на увазі не тільки і не стільки простота, відсутність злоби та вміння швидко і без образ прощати, а найголовніше – повна довіра Небесному Отцю. Така довіра є результатом величезного духовного подвигу, є тією метою, до якої прагне кожен з нас. Довіряючи Богові, ми усвідомлюємо, що нічого злого трапитися з нами не може…
Тому, святкуючи день, коли Богородицю було введено до храму Божого, давайте пам’ятати про необхідність християнського виховання своїх чад, а також про своє покликання – бути дітьми, які цілком і повністю віддають своє життя в руки Небесному Отцю.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.