Преподобний Іов захоплював людей не красивими словами, і не соціальною чи благодійною діяльністю, а особистим прикладом життя у Христі.
Сьогодні ми згадуємо преподобного Іова Почаївського. Святий, який прожив майже сто років у XVI-XVII століттях, своїм власним життям засвідчив одну неперехідну істину – праведник буде живим вовіки.
Почаївська лавра, де він подвизався, завжди була форпостом православної віри. А її ігумен преподобний Іов Почаївський свого часу був людиною, яка не тільки палко сповідувала віру у Христа, але й сміливо захищала її. Чому саме на життєвий приклад преподобного Іова ми звертаємо особливу увагу? В силу кількох причин.
Преподобний Іов не залишив по собі багато творів. До нас дійшла тільки «Пчела Почаевская» – книга, яка приписується його перу, і оригінал якої був вивезений з України разом з бібліотекою Почаївського монастиря у 30-х роках ХХ століття. Проте, навіть без серйозних богословських праць, будучи 30-річним монахом, преподобний Іов захоплював людей не красивими словами, і не соціальною чи благодійною діяльністю, а особистим прикладом життя у Христі.
У розумінні преподобного місіонерство та проповідь Євангелія - це, передусім, аскетичний подвиг, молитва і духовне вдосконалення. Слово – це тільки один із засобів проповіді, який отримує силу через відповідне йому життя. Слово повинно знаходити підтвердження у житті, автономно існувати воно не може. Цей принцип залишається актуальним і сьогодні.
Сучасні християни живуть у світі постправди, коли віра у Христа сприймається не як основа існування, а виключно як причина полеміки, при чому частіше негативного характеру. З християнством не просто сперечаються – з ним воюють. В таких умовах з новою силою постає необхідність проповіді Євангелія і християнського світогляду. І робити це потрібно не тільки і не стільки за допомогою слова, а власним прикладом життя.
Відмова від усіх форм неправди, несприйняття гріха, який у його сучасних проявах перетворюється на норму життя (одностатеві відносини, евтаназія, пропаганда розпусти та ін.), милосердя, любов до ближнього, особистий подвиг, аскеза - народжують життя у Христі, яке є найдієвішим способом проповіді Євангелія. Зрештою це єдиний шлях, який дозволяє християнам не маргіналізуватися, не радикалізуватися, а стати спільнотою, яка впливає на суспільство в цілому, і на кожну людину зокрема.
Саме цього ми можемо і повинні навчитися у преподобного Іова Почаївського. Зло перемагається не владою, а правдою. Ось та проста істина, яка допоможе нам стати справжніми послідовниками Христа.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.