Преподобний Сергій, який міцно стояв на принципах Євангелія – це взірець смирення та пошуку не влади земної чи земного авторитету, а Царства Небесного.
День пам’яті преподобного Сергія Радонезького, який сьогодні відзначає наша Церква, є знаковою подією, особливо в контексті сьогодення. Тому давайте спробуємо осмислити постать преподобного Сергія через призму сучасності.
У XIV столітті на землях Русі, куди входили також історичні терени сучасної України, панувало монголо-татарське іго. Постійні набіги, руйнування, вбивства мирного населення та обтяжливі податки з боку татарських ханів перетворювали життя русичів у нестерпне існування, виходу з якого, як здавалося, не було. Скрутна ситуація доповнювалася ворожнечею між князями, кожен з яких намагався утвердити свій авторитет і боровся за владу, розплачуючись добробутом простих людей. У такий скрутний і доленосний час Господь послав преподобного Сергія.
З історичних джерел, які дійшли до нашого часу, ми знаємо, що преподобний ніяк не вирізнявся, як кажуть сьогодні, лідерськими якостями. Він не був політиком, не був можновладцем, не був людиною, яка будь-якою ціною прагнула отримати владні повноваження. Навпаки, преподобний Сергій – це взірець смирення та пошуку не влади земної, а Царства Небесного. Він не будував своє власне життя у відповідності до орієнтирів державного авторитету чи військової могутності, а міцно стояв на принципах Євангелія, він прагнув до здобуття святості.
Преподобний втікав від світу, проте світ весь час наздоганяв його. Разом з тим, він ніколи не втікав від людей та їх проблем. Навпаки, ігумен Радонезький жив цими проблемами, глибоко переймався ними і намагався вирішувати їх. Однак, що потрібно підкреслити, преподобний Сергій шукав вихід не в зовнішній площині, яка базується на політиці і людській силі, а в царині духу, головними для якої є молитва і особиста аскеза. Подвижник розумів, що змінити світ можна тільки у тому випадку, якщо вдасться змінити самого себе. Тому для вирішення проблем свого народу, преподобний Сергій обрав найважчий та найвідповідальніший шлях – шлях молитви та самовдосконалення.
Сьогодні той спосіб, за допомогою якого Радонезький чудотворець боровся проти глибокої всенародної кризи, багатьом видається дивним, малоефективним та недієвим. Сучасна людина часто вважає, що лише зовнішня активність здатна принести якийсь результат. Проте, історія нас вчить, що найголовніша боротьба, як і найбільші досягнення, завжди є результатом титанічних внутрішніх зусиль. Саме тому, особистість преподобного Сергія і пам’ять про нього є такою важливою для нас, якщо ми дійсно, а не примарно, прагнемо змінити життя свого народу на краще. А для цього, дослухаючись настанов преподобного Сергія, ми повинні зрозуміти – зміни починаються в душі і серці кожного з нас. Полум’яна молитва, глибоке смирення та всепрощаюча любов – ось наш шлях до всенародного добробуту, мирного неба над головою та світлого майбутнього.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.