Хрест – це торжество Божественної Любові. Саме Хрест Спасителя надає сенсу нашим стражданням, тому що ми знаємо: в своїх сльозах ми не одні – Він поруч.
Чого боїться сучасна людина? Найголовніше – це смерті, хвороб та бідності. Всі ці речі у свідомості кожного з нас неодмінно пов’язані з одним поняттям – страждання. Іншими словами, людина боїться не стільки чогось конкретного, скільки страждань.
При цьому ми рідко задумуємось над тим, що все наше життя – це низка страждань. Ще при народженні маленька дитина переживає неймовірні страждання, так само, як і її мати. Дитинство, доросле життя, зрілість та старість обов’язково супроводжуються болем, сльозами та стражданнями.
Разом з тим, давайте задумаємось, чи є страждання кінцевим результатом нашого життя? Ні. Вони обов’язково пов’язані з радістю. Мати радіє, що дитя з’явилось на світ, дитина вперше посміхається, коли бачить свою матір… Більше того, любов, яка примушує страждати, разом з тим є найпрекраснішим почуттям. Зрештою, без страждань не може бути і любові.
Саме тому, наш Спаситель зійшов на Хрест. Господь любить людину не на словах. Бо, що можна довести через слово? Він любить кожного з нас з висоти Хреста і з глибини невимовних страждань. І така любов – справжня. Митрополит Філарет (Дроздов) якось сказав: «Любов Бога-Отця та, що розпинає. Любов Бога-Сина та, що розпинається. Любов Бога-Духа Святого та, що торжествує силою хресною!».
Хрест – це торжество Божественної Любові. Саме Хрест Спасителя надає сенсу нашим стражданням, тому що ми знаємо: в своїх сльозах ми не одні – Він поруч. Через Хрест Христа ми переосмислюємо свій власний хрест. Вчимося бачити в ньому не тільки муку, але й радість, не тільки смерть, але й воскресіння.
І страшним та пустим є життя тієї людини, яка відмовляється від свого хреста. Адже її життя не матиме ніякого сенсу. Що принесе їй радість? Їжа, напої, розваги? Ні. Кожен з нас знає, що ці речі тимчасові і швидко набридають. А тим більше, не можуть наповнити життя змістом і сенсом… Без хреста немає не тільки страждань, немає і благодатної сили Божої, немає тієї Любові, в пошуках якої людина вбачає головний сенс свого буття на землі.
В день святкування Воздвиження Хреста Господнього давайте згадаємо про свій власний хрест і подякуємо за нього Богові. Адже через Голгофу, через Розп’яття і Хрест ми досягаємо вічного блаженства у Царстві Небесному. А більше від цієї радості нічого бути не може.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.