Шукаючи Царства Небесного в першу чергу, все інше преподобний Антоній отримав від Бога як дар: і вірних учнів, і достойних послідовників, і міцну віру та однодумну братію.
Історія нашого народу знає багато святих. Серед них були люди різного віку та соціального положення, різних інтелектуальних та фізичних здібностей. Чоловіки й жінки, дорослі і діти, князі та простолюдини, освічені та неграмотні…
Всіх цих людей об’єднувала величезна любов до Бога і бажання бути з Ним. Ще з давніх давен наш народ усвідомлював: справжня єдність – це єдність у Христі, а джерело такої єдності не у владних кабінетах, а у церковних стінах. Тому найкращим видимим прикладом її були монастирі.
Слово «монах» в перекладі з грецької означає «один». Той, хто віддав все своє життя і весь свій час на служіння Богові, хто вдень і вночі предстоїть перед Ним. Предстоїть, зосередившись на власному духовному вдосконаленні, на зростанні у Богопізнанні та викоріненні своїх власних немочей. Предстоїть, не засуджуючи вчинки інших людей, не намагаючись повернути хід історії та плин часу. Він помирає для світу, щоб ходити у присутності Бога, перед очима Божими з відповідними тому почуттями.
Разом з тим, монах зазвичай живе у монастирі серед братії, маючи спілкування з іншими людьми, які відвідують богослужіння чи монастирські святині. Він молиться за весь світ і за кожного, хто потребує молитви. І в цьому сенсі, він несе певну відповідальність і за всю братію, і за мирян, які звертаються до нього за порадою, і за весь світ.
Ось такий спосіб життя, коли ти особисто відповідаєш за кожен свій вчинок і слово, а разом з тим несеш суспільну відповідальність, піклуючись про інших, був і залишається прикладом для нашого народу. Однак, реалізація його можлива тільки тоді, коли людина живе у Христі, тобто переслідує не власні інтереси, а інтереси Царства Божого.
Такою людиною був преподобний Антоній Печерський. Уродженець Чернігівщини, вихованець знаменитих афонських подвижників та монастирів, преподобний Антоній зумів заснувати у молодій християнській державі славетний монастир – Києво-Печерську Лавру, який мав доленосний вплив не тільки на життя киян, а й усього руського народу.
Пояснити його вчинки з точки зору сучасної логіки чи раціонального підходу неможливо. Наприклад, якби сьогодні хтось заснував монастир, то він би намагався повідомити про нову обитель всьому світові. Інтернет, соцмережі та телебачення використовувалися б для того, щоб якомога більше людей дізналися про відкриття нового монастиря. А що зробив преподобний Антоній? Він прийшов до Києва і заховався у печері. Як можна пояснити такий його вчинок?
По-перше, преподобний дійсно шукав молитви. По-друге, він знав, що слава людська - швидкоплинна, а слава Божа – вічна. Шукаючи Царства Небесного в першу чергу, все інше преподобний Антоній отримав від Бога як дар: і вірних учнів, і достойних послідовників, і міцну віру та однодумну братію.
З того часу промайнула майже тисяча років. Ми живемо у зовсім інший час. Сьогодні для нас київські печери – це святиня, а не місце проживання. Проте, і у ХХІ столітті ми можемо наслідувати приклад преподобного Антонія і прагнути до слави Божої через пошук Царства Небесного. І сьогодні християни можуть, навіть не будучи монахами, предстояти перед Богом у молитві, відповідати за свої власні вчинки та піклуватися про тих, хто поруч. Адже християнин – це не тільки той, хто у монастирі, а той, хто у Христі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.