Рядки Біблії, написані тисячі років тому, в тій чи іншій мірі стосуються не просто сьогодення, а кожного з нас особисто.
Ми неодноразово чуємо вислів, що Біблія загалом та Євангеліє зокрема, – це вічна книга. І в цьому сенсі слід зазначити, що вічність – це не просто категорія часу. Іншими словами, вічність Святого Письма не вимірюється кількістю років, які пройшли з дня його написання. Вічність вказує на Автора, тобто на Бога. Слово Боже, адресоване людині, буде незмінним і надважливим завжди, незалежно від історичної ситуації, світових процесів чи особистого сприйняття.
З іншого боку, коли ми говоримо про вічність Біблії, то маємо на увазі такий аспект цієї Книги як актуальність. Це означає, що рядки, написані тисячі років тому, в тій чи іншій мірі стосуються не просто сьогодення, а кожного з нас особисто.
Візьмемо, до прикладу, притчу про покликаних на шлюбну вечерю. В цій притчі Христос розповідає про господаря, який вирішив розділити свою радість із найближчими друзями, відправивши до них слуг із запрошенням на гостину. Але кожен запрошений відмовився, мотивуючи це різними причинами: один купив поле, і хотів подивитися його; інший купив пару волів, і хотів випробувати їх у роботі; ще один одружився, і мав бажання побути зі своєю дружиною (Лк. 14, 16-24). Здавалося б, яке відношення ця притча має до нас?
Але давайте згадаємо, що дуже часто ми, як і ці люди, яких гостинний господар вважав за своїх друзів, відмовляємось від поклику Божого, виправдовуючи себе різними причинами. Наприклад, кажемо, що не маємо часу на храм та молитву, бо важко працюємо на роботі (поле); або весь наш час забирають домашні турботи (воли); або не можемо виокремити час для Бога через сімейні обставини (подружнє життя). Іншими словами, ми фактично повторюємо усі ті надумані відмовки, про які згадує Христос у притчі.
Те ж саме можна сказати і про інші тексти Святого Письма, вдумливе прочитування яких обов’язково розкриє перед нами їх актуальність та значення для сьогодення.
Саме тому, Церква радить нам присвячувати час вивченню Євангелія та інших книг Святого Письма. Це потрібно не тільки для того, щоб бути культурною та освіченою людиною, а в першу чергу для того, щоб прагнути до особистих духовних змін та морального вдосконалення.
Святе Письмо дійсно є вічним. І воно буде навіть тоді, коли нас вже не буде. Проте, торкнувшись цієї вічності під час свого земного життя, ми матимемо надію на те, що й після смерті почуємо про вічні істини, але вже із вуст Самого Бога.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.