Чи є якийсь критерій, завдяки якому ми могли б з точністю сказати, що є патріотами своєї землі?
Останні шість років ми живемо під постійними закликами до патріотизму та необхідності єднання країни. При цьому, багато хто із нас навіть не намагався задуматись над тим, а що насправді означають ці слова.
Патріотизм - це не спів гімну чи одягання вишиванки. Це навіть не мова і не національні традиції. Це - любов до Батьківщини. Але яка та Батьківщина? В чому вона виражається? Чи є якийсь критерій, завдяки якому ми могли б з точністю сказати, що є патріотами своєї землі?
Грецький термін «πατρίς» означає «вітчизна», а слово «πατριώτης» вказує на співвітчизника. Таким чином, бути патріотом значить любити свою Вітчизну і своїх співвітчизників. З точки зору християнства, це соціальне почуття посилюється моральною настановою - любити Бога і ближнього.
Звідси, здорове, нормальне ставлення до патріотизму у християн виливається в тому, що суспільне благо християнин ставить вище від свого особистого, що інтереси Церкви, країни, народу та сім’ї (як малої Церкви) переважають над егоцентризмом та власними інтересами. Християнин вже не живе для себе, він живе для Бога і ближнього.
Особливо це проявляється під час стихійних лих. Саме Церква завжди піклувалася про хворих і нужденних, бідних і сиріт. Перші будинки милосердя, перші школи та лікарні з’являлись при храмах та монастирях. Церква була тим острівцем, на якому людина шукала втіху від житейського лиха та скорбот, а християнин, як добрий самарянин, допомагав цій людині справитися зі своми проблемами. І так повинно бути завжди.
Проте, сьогодні ми надто часто стаємо свідками того, як егоїзм та бажання захистити себе особисто переважають не тільки над патріотичними, але й над загальнолюдськими цінностями. Очевидно, що зовсім нездоровою є реакція певної частини українського суспільства на евакуацію наших співгромадян із Китаю. Нагадаємо, що в перекладі з грецької слово «патріот» означає «співвітчизник». То, чи є ми справжніми патріотами у відношенні до тих людей, які натерпівшись різних лих, вирішили повернутися додому? Чи правильною є наша реакція? Звісно, що ні!
Замість того, щоб забезпечити їм комфортне перебування в чотирнадцятиденному карантині люди, які без сумніву вважають себе патріотами, виходять на вулиці, блокують рух автотранспорту та створюють загальносуспільну соціальну напругу. Такі дії викликають лише біль і зітхання!
Навпаки, сьогодні дуже хотілося б побачити в українцях всі ті риси, які були притаманні нашому народові протягом століть - милосердя, чутливість до чужого горя, вміння співпереживати і допомагати ближньому. Згадаймо, що нашими предками була незліченна кількість святих, які у схожій ситуації знайшли б в собі сили для того, щоб думати не тільки про себе. Адже Христос сказав, що «немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15, 13).
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.