Чому соборність - це важливо?

Російські ЗМІ дуже люблять починати свій день із новин про Україну. Саме нам вони присвячують цілі сюжети, телешоу, блоги та статті, які, на їхню думку, надзвичайно точно змальовують будні українців.

Значну увагу, звісно, приділяють історії. Особливо рясно ллється «бобєдобєсіє» ближче до національних українських свят.

Так не могли вони оминути і одну з найважливіших дат для історії нашої країни – День Соборності. Не будемо поринати у глибини російської свідомості, а просто згадаємо чому ж цей день такий важливий для нас і так дратує сусідів.

Почнемо з історії

Насамперед, День Соборності – це єднання українців, про яке мова йшла ще за часів гетьманства. Але втілилась ця національна ідея у життя 22 січня 1918 року. Саме тоді був підписаний Четвертий універсал Центральної Ради, згідно з яким Українська Народна Республіка стала суверенною і незалежною державою.

Західно-Українська Народна Республіка була проголошена трохи пізніше: в листопаді 1918 року. А вже 22 січня 1919 року на Софійський площі відбулася ратифікація угоди і офіційна Злука УНР і ЗУНР в єдину державу.

На 1919 рік до складу УНР входили такі українські етнічні землі: Кубань, Ставропілля, Черноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина, Берестейщина і Гомельщина, Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина, Південна Лемківщина, Мармарощина, Південна Буковина, Придністров'я. Нині всі ці території входять до складу інших країн.

Якщо згадати нову історію

Відтоді багато води сплило, змінювались територіальні кордони і Друга світова війна додала свого теж. Але після проголошення незалежності в Україні, нарешті, почали святкувати цю подію Злуки.

День Соборності, який увійшов до підручників нової історії, стався вже у 90-х на 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. У неділю 21 січня 1990 року, мільйони людей взялися за руки, з'єднавши Івано-Франківськ і Київ. Цей живий ланцюг став одним із найдовших у світовій історії і започаткував нову українську традицію, яку, звісно, вже не у таких масштабах, але повторюють.

Звісно, можна багато згадувати позитивних моментів, але не треба оминати і сумне, бо День Соборності асоціюється і з кривавими подіями. Багато хто вже і забув, що було 14-го року, а саме 22 січня під час Революції гідності з’явилися перші загиблі - бійці «Беркуту» пішли на штурм барикад євромайданівців. Тоді від куль снайпера загинули 2 протестувальники: Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.

У ніч із 21 на 22 січня 2014 року Віктор Янукович вже тікав з Києва.

Ну і про головне

Сумно усвідомлювати, що українське суспільство не хоче знати своєї історії та традицій. Нині молоді не цікаво заглиблюватися у події, навіть п’ятирічної давнини, дорослі не розповідають підліткам про війну, щоб не травмувати їх та не відволікати “від важливішого”. А цим, звісно, і користуються кримлівці та їх наслідувачі.

Викривлення української історії щодня ллється із скрепів російської свідомості, але все що ми можемо - це захищати країну та нагадувати, ні не світу, а собі та тим, хто навколо нас, про те чому треба любити свій дім. І перший крок, який ви можете зробити - розповісти своїм дітям чому Соборність - це важливо, і чому вже понад сто років українці її відстоюють.