Яким був 2019 рік для Української Православної Церкви

Наша вітчизняна історія свідчить, що втручання держави у справи Церкви нічого доброго не приносить. В той же час, історичний досвід промовисто підтверджує, що в часи гонінь Церква тільки зміцнюється.

2019 рік став для Української Православної Церкви досить не простим. Ще на його початку деяким нашим недоброзичливцям здавалося, що досить швидко канонічного Православ’я на території нашої Батьківщини не залишиться. Українська Православна Церква потерпала від наростаючого політичного та інформаційного тиску. У Церкви захоплювали силоміць, а подекуди і продовжують захоплювати храми, віряни страждали та страждають донині від фізичного і морального насилля, а на адресу Церкви лилися цілі потоки бруду… Проте, останнім часом ситуація почала дещо змінюватися.  

Новообрана влада в особі Президента України Володимира Зеленського та інших можновладців однозначно заявила про свій світський характер та дистанціювалася від надчутливих церковних питань. Таке позиціювання, безумовно, слід сприймати у позитивному ключі. Не втручаючись у внутрішньо-церковні справи, держава гарантує своїм громадянам безперешкодне сповідування віри. І тут немає нічого особливого, адже це виключно дотримання норм Конституції України. На такій позиції завжди наполягала Українська Православна Церква, яка не намагається отримати від Української держави особливих привілеїв.   

Разом з тим, ми завжди підкреслюємо, що стоячи на засадах територіальної цілісності України, намагаємось не роз’єднувати український народ, а об’єднувати його, незалежно від місця проживання наших громадян. У нас немає своїх і чужих, поганих чи хороших, тих хто подобається, або не до вподоби. Для нас усі громадяни України – це діти Божі, яких Господь закликає до усвідомленої зміни свого духовно-морального життя. Єдине, до чого ми прагнемо, це мати умови для реалізації цього покликання, щоб отримати можливість досягнення Царства Небесного. Для цього ми хочемо перебувати в тих рамках, які прописані в Євангелії, канонах Церкви та вченні святих отців. Засобами для здійснення відповідної мети є участь у Таїнствах, молитва, покаяння та виконання заповідей Божих. Саме тому, ми відстоюємо наші святині та храми як на місцевому рівні, так і на державному чи міжнародному. 

Слід підкреслити, що протягом 2019 року міжнародні правозахисні організації неодноразово зауважували, що ситуація, яка склалася в Україні по відношенню держави до Церкви, не є нормальною та не відповідає міжнародним демократичним принципам. Зокрема, представники ООН та інших впливових міжнародних організацій звернули особливу увагу на необхідність дотримання тих базових принципів, які гарантують реалізацію цивілізаційних процесів у державі. 

Наша вітчизняна історія вже неодноразово засвідчила, що втручання держави у справи Церкви нічого доброго не приносить. В той же час, історичний досвід промовисто підтверджує, що в часи гонінь Церква тільки зміцнюється і стає сильнішою. Справедливість цього твердження вже сьогодні можна відзначити і по відношенню до Української Православної Церкви. Так, зовнішній тиск, який чинився на віруючих та духовенство нашої Церкви, призвів до того, що ми стали духовно сильнішими. Церкву не вдалось зламати або розділити, навпаки, Вона тільки окріпла навколо Христа. 

Визначною подією минулого року стала Велика хресна хода у місті Києві, яка зібрала близько 300 тисяч віруючих нашої Церкви. Єдність з сім’єю Православних Церков світу була засвідчена представниками практично всіх Помісних Православних Церков під час святкування дня Небесного Покровителя та 75-річчя нашого Предстоятеля – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. 

Стоячи сьогодні на порозі 2020 року, ми з упевненістю констатуємо, що Українська Православна Церква, незважаючи на зовнішній тиск та цілу низку проблем, продовжує незмінно виконувати свою спасительну місію на шляху до єднання з Богом. Ми не боїмось часів випробувань, бо добре знаємо і твердо віримо, що вони особливо благодатні для розвитку та зміцнення Церкви Христової, адже ніколи «… ворота пекла не подолають Її» (Мф. 16, 18).