Господь не залишить вірних Своїх: роздуми з приводу останніх подій у Чорногорії

Парламент Чорногорії, незважаючи на позицію Сербської Церкви та чисельні протести віруючих Чорногорсько-Приморської митрополії, прийняв закон, який відкриває шляхи для церковного рейдерства.

Останнім часом на долю Святої Сербської Православної Церкви випало чимало спокус та випробувань. Ми, православні віруючі України, з великим болем та скорботою спостерігаємо за подіями в Чорногорії. Як вже стало відомо, парламент цієї світської держави, незважаючи на позицію Сербської Церкви та чисельні протести віруючих Чорногорсько-Приморської митрополії, прийняв закон, який відкриває шляхи для церковного рейдерства. 

Напередодні, офіційні особи Чорногорії заявляли, що поліція та органи правопорядку не переслідуватимуть тих, хто заявлятиме про свою незгоду з цим законом. Проте, незважаючи на такі обіцянки, представники поліції жорстоко побили православного єпископа Діоклійського Мефодія та кількох віруючих, які виступили на його захист. В результаті цього беззаконного та злочинного вчинку єпископу нанесено тілесні ушкодження, а двох віруючих з важкими переломами було госпіталізовано. 

У зв’язку із цим, ми висловлюємо слова підтримки нашим братам і сестрам по вірі Чорногорсько-Приморської митрополії Сербської Православної Церкви. Нам в Україні добре відомо, до чого призводять антицерковні закони, наслідком яких є захоплення храмів, побиття віруючих та паплюження їх прав, гарантованих Конституцією держави та міжнародними договорами. 

Прикро, що все це робиться під гаслами «демократії» та «європейських цінностей». Свідченням цьому є назва антицерковного та відверто дискримінаційного законопроекту, який прийнято парламентом Чорногорії – «Про свободу віросповідання і переконань і правове положення релігійних громад». Невже свобода передбачає фізичне насилля, позбавлення прав та знищення Православної віри? Невже для того, щоб досягнути європейських демократичних «цінностей», політики готові нищити свій народ, топтати ногами і бити кийками своїх єдинокровних і єдиновірних співгромадян? Невже люди, наділені владою, не розуміють, що такі дії поглиблюють розділення одного народу? Адже, очевидно, що цей шлях призведе до руйнації, розбрату, дестабілізації, ненависті та насилля. 

Влітку року, що вже минає, мені особисто довелося побувати в Чорногорії та побачити на власні очі живу віру православних жителів цієї невеличкої країни. Мені добре запам’яталося як старі і малі збігаються звідусіль, щоб отримати благословення митрополита Амфілохія, який з 1990 року очолює Чорногорсько-Приморську митрополію Сербської Православної Церкви. Серед віруючого народу, який складає значну більшість у Чорногорії, особистість владики Амфілохія має беззаперечний авторитет, а канонічна Православна Церква є невід’ємною частиною їхнього життя.

Сила православних християн у молитві, яка невидимо зміцнює нашу єдність і об’єднує з Богом. У ці дні усім нам належить посилити свої гарячі молитви за наших православних братів і сестер у Чорногорії. Віримо, що Господь не залишить їх наодинці з випробуваннями, а зміцнить у мужності, стійкості у вірі та непереможній надії на Всеблагого Бога. Сили світу цього ніколи не здолають Церкву, тому що з Нею Христос – сьогодні, завтра і до кінця віку!