До цього часу релігійні переконання суттєво впливають на світ, в якому ми живемо. І мова йде не лише про культуру, музику чи літературу.
Сьогодні, коли світ навколо нас стрімко змінюєтся, з’являється велика кількість людей, які ставляться до питань релігії досить скептично. Їм здається, що розвиток науково-технічного прогресу неодмінно призведе до зниження загальної релігійності, і зрештою, до зникнення Церкви з соціально-суспільного горизонту.
Намагаючись довести свою правоту ці люди, зазвичай, згадують епоху Середньовіччя, в часі якої Церква впливала, фактично, на всі сторони людського життя - від моралі та науки до політики чи економіки. Однак, з розвитком досягнень в різних галузях, а найперше, зі зростанням власного добробуту, цивілізована людина все менше відчувала необхідність задовільняти свої релігійні потреби… Проте, не все так просто, як здається.
Очевидно, що до цього часу релігійні переконання суттєво впливають на світ, в якому ми живемо. І мова йде не лише про культуру, музику чи літературу (кожна з цих галузей буквально пронизана, в тій чи іншій мірі, вірою в Бога або боротьбою із Ним). Мова йде практично про всі сфери людської життєдіяльності.
До цього часу релігійні переконання або моральні принципи, які випливають із них, є рушійною силою багатьох рішень як в політиці, так і в повсякденному житті. Єдина відмінність нашого часу від епохи Середньовіччя в цьому аспекті – це відсутність прямого, безпосереднього впливу релігійних лідерів на соціальні процеси (та й то, лише в тих країнах, становлення яких проходило під впливом християнства, де існує вчення про те, що свобода - це дар Божий). Проте, вплив внутрішній, формотворчий, світоглядний – відбувається постійно.
Разом з тим, таке становище релігії та Церкви, в свою чергу, накладає на нас, людей віруючих, більше відповідальності, ніж у випадку прямого впливу. І це тому, що потрібно бути більш духовно-сконцентрованими, зібраними, чуйними та чутливими. Коли ти не маєш прямого впливу через силу авторитету, то повинен впливати через власний приклад, а це, як відомо, набагато важче. Саме тому, ми змушені в першу чергу робити те, про що говоримо іншим, жити так, як вчимо. Наші слова не повинні розходитись зі справами. Крім того, своїм життям віруюча людина весь час свідчить про Істину Христового Воскресіння, що є найголовнішим її завданням.
Тому, коли сьогодні ми чуємо слова про те, що Церква втрачає свою вагу у суспільстві, що релігія має все менше впливу на людське життя, то варто не сперечатися з цим і не намагатися довести зворотнє, а потрібно просто робити те, до чого нас закликає Христос. Робити кожен день, кожну годину і хвилину – і так із року в рік. Зрештою, наша мета - це не завоювання власного авторитету чи авторитету для Церкви, а досягнення Царства Небесного. А для цього, як відомо, має значення не місце в суспільстві, і не вплив на якісь процеси, а тільки сердечне покаяння та чистота душі. Ось про що дійсно потрібно піклуватися Церкві.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.