Неприємні «сюрпризи» для Української православної церкви МП

Неприємні «сюрпризи» для Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП)

Нещодавно виповнився рік з моменту прийняття Закону України від 20.12.2018 № 2662 – VIII «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації (об’єднання) керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України». Цей закон викликав велике обурення передусім в УПЦ МП, яка перебуває а канонічній єдності з Московським патріархатом. Адже вказівка на належність до РПЦ може критично вдарити по репутації цієї церкви, яка позиціонує себе українською. З метою доведення, що керівний центр УПЦ МП знаходиться не в Москві, а безпосередньо у Києві, було внесено зміни до статуту Руської православної церкви (РПЦ).

Свідомо чи ні, але юридичний відділ УПЦ МП вніс певний хаос у ситуацію. Всю його увагу було зосереджено на тому, що начебто Закон вимагає змін до назви тих церков, чий керівний центр знаходиться в країні-агресорі, тобто в Росії. Відповідно, всі сили було кинуто на доведення того факту, що керівний центр УПЦ МП знаходиться в Києві.

А от тепер сюрприз: Закон говорить абсолютно про інший керівний центр. Зокрема, у його заголовку мова йде про зміну «назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».

Отже, об’єкт дії цього Закону – «релігійної організації (об’єднання)» – в множині. Ці релігійні організації (множина) входять до структури (є частиною) релігійної організації (однина!), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі-агресорі.

Все дуже просто: УПЦ МП є частиною релігійної організації (РПЦ) з центром управління в Москві. Тобто центр управління РПЦ – в Москві! Навіть де використовується однина для обох організацій («організація, яка входить до організації, центр якої…»), мова теж йде про те, що керівний центр материнської структури – в Москві. А отже, керівний центр УПЦ МП може бути де завгодно – хоч – в Херсоні, хоч в Ужгороді. Головне, що керівний центр РПЦ – в Москві.

Далі Закон встановлює критерії входження до «московської структури», які при всьому бажанні не можна спростувати. Отже, для того, щоб вийти з-під дії «Закону про перейменування», РПЦ та УПЦ МП доведеться: 1. оголосити, що УПЦ МП не входить до складу РПЦ (і це має бути прописано в статуті РПЦ, що фізично не можливо); 2. довести, що керівний центр РПЦ знаходиться не в Москві, а для прикладу, у Лондоні або Мінську.

Але це ще не всі сюрпризи для УПЦ МП, тому що ми абсолютно неправильно додаємо до назви цієї церкви «МП», тобто «Московського патріархату». Оскільки, відповідно до рішення архієрейського собору РПЦ від 2 грудня 2017 року в статуті РПЦ з п.2 глави І викреслено вказівку, що Московський патріархат є другою тотожною назвою Руської православної церкви.

А отже, відповідно до вищезгаданого статуту, при уточнені своєї назви УПЦ має вказати, що входить до складу виключно РПЦ або «Руська православна церква в Україні»!