Деребан держави та земельний «майдан» як результати 28–річної багатоходівки

Забрати у багатих та розділити, і це не про подвиги Робін Гуда, а це про те, як влада знищує високотехнологічні виробництва.

Шляхом приватизації «солодких» підприємств, яка була під забороною, держава ділить заводи та фабрики, а по суті просто ліквідує їх. Замість відкриття нових підприємств чи підтримки діючих, влада працює за принципом Шарикова – «відібрати та поділити».

Такі дії ніколи не призведуть до зростання і розвитку держави. Наочний приклад – Сумське НВО. Виробництво ще працює лише завдяки В. Лук’яненко, який, незважаючи на свій похилий вік, продовжує боротьбу за збереження цього унікального машинобудівного підприємства.

І скільки таких прикладів хоча б у нас в Сумах. З гіркотою можна згадати утилізовані цукрові заводи, а разом з ними і весь агропромисловий комплекс Сумщини.

Результат такого «стрімкого зростання та розвитку» відчули усі ми в повній мірі. В підсумку мільйони українців змушені шукати кращої долі не в своїй рідній країні. А підприємства, якщо і працюють, то завантажені по мінімуму у зв’язку із зменшенням купівельної спроможності на внутрішньому ринку. І з цього випливають масові скорочення на виробництві, зменшення податків які надходять до місцевих бюджетів, нестача коштів на розвиток міста і в результаті занепад не лише підприємств, а й усього іншого.

Роздеребанили заводи, перейшли до останнього, що лишилося – земель українського народу. І найстрашніше, що все це підноситься як довгоочікувана подія, яка нарешті відбулася. Втім, що за цим стоїть і до чого призведе, на превеликий жаль ініціатори не говорять.

Таке поняття як «харчова безпека» не піднімається взагалі. А коли всі землі будуть в приватній власності, то лише їх «господар» буде вирішувати що, де і коли сіяти, а найголовніше як і де реалізовувати цю продукцію. Говорячи простою мовою, в країні може бути ініційований голод через брак продовольства на внутрішньому ринку. Хочеться додати, що разом із прийняттям закону про продаж землі, ліквідується і цілий прошарок суспільства громадян, які живуть в сільській місцевості.

Роки йдуть, а способи управління державою не змінюються. Все ті ж заводи та землі, все ті ж деребани і ніхто навіть не намагається вчитися на помилках. Люди змушені виходити на мітинги, і те, що там відбувається нагадує другий майдан і ніхто навіть не думає про те, чим це все може скінчитися. Найактивніші борці за свою землю вже почали розплачуватися своїм здоров’ям і це в демократичній країні, де народ має відігравати неабияку роль в прийнятті таких важливих рішень як зняття мораторію на продаж земель. Все відбувається під брехливою посмішкою, а саме висміюються противники продажу землі. Як то кажуть, висміяне зло припиняє сприйматися як зло і з людини знімаються захисні бар’єри для здійснення зла.

В черговий раз хочеться сказати, що продаж землі – це злочинний акт агресії по відношенню до держави і його громадян, ініційований і здійснений зовнішніми факторами (МВФ).

Давайте підсумуємо вищесказане. Настав час зважити ті рішення, які приймають і будуть ще прийняті. Ми повинні чітко зрозуміти і усвідомити до чого призведе їх недбайливе управління і в будь-який момент бути готовими протидіяти їх брехливим законодавчим ініціативам.