У Символі віри слово «соборність» говорить про певну єдність, цілісність Церкви, єднання всіх Її членів з Главою – Христом.
Слово «соборність» використовується в українському повсякденні дуже часто. Наприклад, ми час від часу чуємо про соборноправність України, про соборний характер нашої держави і таке інше. Проте, це слово має церковне походження і відповідне церковне значення.
Зокрема, у Символі віри слово «соборність» говорить про певну єдність, цілісність Церкви, єднання всіх Її членів з Главою – Христом. На грецькій мові це слово зазвичай передається терміном «кафолічний», який дослівно перекладається як «всецілий», «повний», «весь». Бути «кафолічним» - значить бути досконалим, довершеним, цілісним.
З іншого боку, слід особливо підкреслити, що соборність Церкви - це не якась аналогія певного союзу різних автономних або автокефальних частин. Це слово потрібно розуміти в тому сенсі, що Церква складається з окремих спільнот і керується не кимось одноосібно (приміром, папою Римським), а виключно колегіально, тобто соборно. Проте, крім цього значення є ще й інше.
Справа в тому, що соборний характер Церкви вказує не тільки і не стільки на спосіб прийняття рішень (наприклад, більшістю голосів), скільки на якість цих рішень. Тобто, соборним рішенням Церкви може бути не те рішення, яке підтримає більшість, а тільки те рішення, яке виражає голос Істини та керується Духом Святим. З точки зору Церкви, правда не там, де більшість, а там, де Христос.
Звідси зрозуміло, що соборною може бути лише та Церква, яка керується Духом Святим, яка перебуває у єдності з Христом і для якої Істина важливіша за всі земні та матеріальні блага. Бути соборною – значить бути у Христі. І це є головною ознакою соборності.
Тому, коли ми сьогодні дізнаємося про те, що та чи інша Помісна Церква підтримала якесь рішення, то повинні в першу чергу задати собі питання: наскільки це рішення відповідає всім критеріям Істини, наскільки воно справедливе і канонічне? Якщо є сумніви в істинності у середовищі самих же Помісних Церков, які прийняти відповідне рішення, то воно вже не може бути соборним.
З іншого боку, ми постійно говоримо про необхідність єдності всіх православних Помісних Церков. Той, хто розриває цю єдність ставить себе за рамки соборності, а значить і за межі Церкви. Варто згадати, що найважливіші рішення в Церкві завжди приймалися соборно - разом, в Істині і в Дусі Святому. Тому, що одноосібне рішення руйнує сам принцип соборності, так як знищує єдність.
Ще раз підкреслимо, що соборність - це не є певна конфедерація частин. Це тільки вираз єднання і єдності у Христі. Видатний богослов минулого століття Володимир Лоський писав: «Ми пізнаємо Пресвяту Трійцю через Церкву, а Церкву - через одкровення Пресвятої Трійці. У світлі троїчного догмату соборність постає перед нами як таємнича тотожність єдності і множинності, - єдності, яка виражається у відмінності, і відмінності, яка продовжує залишатися єдністю... Церква не є якась федерація частин. Вона соборна в кожній зі своїх частин, тому що кожна частина ототожнюється з цілим, висловлює ціле, означає те, що означає ціле, і поза цим цілим не існує».
Отже, згідно вчення Церкви, соборність – є постійне перебування в Істині, єдність з Христом і один з одним. Церква соборна тому, що Вона єдина, і тому, що Вона свята. Кожен, хто протиставляє себе соборності, руйнує єдність і знищує святість.
Для нас важливо не те, скільки людей підтримуватимуть нашу позицію. Для нас, як для членів соборної Церкви, важливо до кінця залишатися з Христом. Адже, як писав преподобний Максим Сповідник, "там де Христос - там більшість", тому що тільки Він дає нам силу протистояти злу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.