Перші масштабні гоніння на християн були викликані звинуваченнями їх в атеїзмі, а відтак - у державній зраді, адже римського імператора громадяни імперії вважали богом, з чим християни були незгодні.
З перших часів появи християнства від Церкви вимагали дати відповідь на питання про її відношення до держави, державності та нації. Причому, річ йшла не про теоретично-філософські конструкції, які могли впливати на світогляд суспільства, а про максимально приземлені речі, від яких безпосередньо залежало саме життя. Зрештою, навіть страта Христа стала можливою тільки після того, як іудеї застосували державницький аргумент: «Ми не маємо царя, окрім кесаря».
Варто також згадати, що перші та наймасштабніші гоніння на християн були спровоковані звинуваченнями їх в атеїзмі, а відтак - у державній зраді, адже римського імператора громадяни імперії вважали богом, з чим християни, звісно, були незгодні.
З іншого боку, завжди існувала спокуса заручитися підтримкою «сильного», тобто держави. Коли імператор Костянтин Великий спочатку легалізував християнство, а потім і зробив його релігією Римської імперії, багато хто сприйняв цей факт як перемогу Церкви над земною владою. Проте, незважаючи на концепцію «симфонії влади», згідно якої держава займається земними справами, а Церква - духовними, влада весь час намагалася підкорити собі Церкву і примусити релігію обслуговувати її політичні інтереси. Користі з цього для проповіді Євангелія не було.
Релігійний фактор сприймався тоді і сприймається політиками сьогодні, як суттєвий елемент маніпуляції, і практично завжди має виключно меркантильні інтереси. Саме тому, все частіше серед християн почали з’являтися переконання, що релігія і політика ніяк і нічим не пов’язані, а Церква - це радше небесний інститут, ніж земний. Відмова від світу з боку деяких християн призводила до відторгнення їх від суспільства, а згодом і перетворення у маргінальні сектантські групи, що були переконані у власному спасінні.
Таким чином, і у випадку політизації християнства і у випадку його маргіналізації, ми стикаємося з викривленнями християнського вчення, які ведуть до зникнення самої Церкви Христової.
Так, «весь світ лежить у злі», як писав апостол Іоанн Богослов, але за його ж словами «так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Тому, Церква пропонує християнину обрати у цьому випадку, як і в багатьох інших, «царський шлях» - тобто золоту середину.
Тут важливо пам’ятати, що Царство Христа не від світу цього, а ми, в першу чергу, - громадяни неба. В той же час не потрібно забувати слова Спасителя: «Боже - Богові, а кесареве - кесарю». Тобто все, що стосується нашої віри, наших християнських поглядів і цінностей, - повинно займати у житті головне місце. Все інше - не стільки другорядне, скільки менш важливе. Для християнина буття з Богом - це не тільки даність, а сенс його життя, і що найголовніше - життя вічного. А ось політика – це явище тимчасове, яке теж потрібне, але тільки у такому сприйнятті, коли Бог перебуває на першому місці.
Націоналізм, а ще більше шовінізм, здатні зруйнувати віру та знищити релігійні переконання, підставивши на їх місце служіння іншим цілям. Ідея, в якій інтереси нації ставляться вище від Бога і Його Церкви, - руйнівна в самій своїй основі. І це тому, що інтереси нації можуть змінюватися і залежати від певних історичних обставин, а відтак бути хибними (згадаймо, хоча б, ідеологію германської нації часів Гітлера), а ось Бог, Його настанови та заповіді - вічні, завжди сталі і незмінні.
Як показує нам двохтисячолітня історія буття християнства, тільки Божественні закони можуть бути міцним фундаментом для будівництва добробуту як народу загалом, так і окремої особистості зокрема. Якщо у нас Бог буде на першому місці, то і все інше буде в порядку. Найкраща національна ідея заключається в словах Христа - Спасителя світу: «Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, і все це вам додасться».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.