На жаль, у наш час вважається, що головною ознакою приналежності до віри Христової є переконаність в існуванні Бога, або наявність символічної молитовної практики. Однак, насправді все складніше.
Сьогодні наша Церква відзначає день пам’яті апостола і євангеліста Іоанна Богослова. У церковному піснеспіві, присвяченому цьому святому, він називається «другом Христовим». Проте, є ще один епітет, який Церква застосовує по відношенню до Іоанна Богослова. Частіше за все, його називають апостолом Любові.
Якщо ми відкриємо Євангеліє від Іоанна або ж будь-яке з трьох його Послань, то побачимо, що вчення про справжню християнську любов пронизує все Писання від початку і до кінця. Так, в Євангелії він передає нам слова Іісуса Христа: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного і ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ін. 13, 34-35).
Більше того, апостол Іоанн Богослов вважає, що саме любов є основною ознакою християнина. «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є» (1 Ін. 3, 1). «Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1 Ін. 4, 7-8). Такі рядки залишив нам апостол Любові.
На жаль, у наш час вважається, що головною ознакою приналежності до віри Христової є переконаність в існуванні Бога, або наявність символічної молитовної практики. Існує твердження, що сам факт Хрещення є достатньою умовою для того, щоб говорити про свою віру. Однак, насправді, все набагато глибше.
Справді, християнин – це той, хто вірить в Бога, прийняв Святе Хрещення та має постійну (а не символічну) молитовну практику. Проте, всі ці речі без любові залишаються тільки пустим звуком. Апостол Павло написав про це так: «Коли я говорю мовами людськими і ангельськими, а любові не маю, то став я як мідь дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й маю усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, а любові не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, а любові не маю, то пожитку не матиму жодного!» (1 Кор. 13, 1-3). Як бачимо, апостол Павло особливо підкреслює місце і значення любові в житті християнина. Для нього навіть мученицька смерть, чи дар пророцтва, чи така віра, яка б гори переставляла, не мають ніякої користі без любові. Отже, саме ця чеснота має вказувати на нашу приналежність до справжніх послідовників Христа і Його Церкви.
Останнім часом, ми бачимо приклади зовсім протилежної поведінки з боку деяких людей, які при цьому вважають себе християнами. Люта агресія, яка заполонила сьогодні українське суспільство, якимось чином вживається з набожністю багатьох наших співгромадян. Доводиться спостерігати за тим, як люди, які називають себе християнами, ненавидять своїх сусідів, колег по роботі, або тих, хто має інші політичні чи релігійні погляди. Взаємні образи та негативне відношення до інакодумців стали вже настільки звичними для нас, що сприймаються як норма поведінки. Від такого стану речей втрачають свій зміст основні поняття правильного життя, а подекуди вони набувають протилежного значення. Ось наприклад, сьогодні патріот – це не той, хто любить свою Батьківщину, а той, хто ненавидить «ворога». В свою чергу ворог» – це будь-хто, з ким ти не зійшовся у поглядах.
Звісно, ці речі накладають на нас особливу міру відповідальності, адже християн Господь називає «сіллю землі» та «закваскою», яка «заквашує усе тісто». А значить, саме від нас залежить суспільна атмосфера та те, як люди ставитимуться один до одного.
Саме тому, наша Українська Православна Церква весь час закликає до миру та любові. Ми не можемо бути християнами, якщо продовжуємо ненавидіти один одного. Більше того, тільки любов здатна змінити окрему людину, а разом із цим - цілий світ. Історія знає багато випадків, коли той, хто відповідав любов’ю на зло, досягав більшого, ніж той, хто мстився. Апостол Петро застерігає усіх нас: «Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення.
Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним. Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!» (1 Петра 3, 9).
Наостанок, давайте пригадаємо собі історію однієї людини, день народження якої відзначалося нещодавно. Мова йде про видатного педагога Януша Корчака. Відомо, що фашисти відправили його дітей-вихованців (більшість з яких були євреями) до концтабору, де на них очікувала смерть у газовій камері. Разом зі своїми учнями прийшов і вчитель. Один із представників Гестапо, який поважав Корчака, запропонував йому відійти від дверей вагону, але почув у відповідь: «Запам’ятайте, шановний, не всі люди – мерзотники!» Цей випадок і ці слова варто зберегти у пам’яті, адже саме відсутність любові перетворює людину на мерзотника.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.