Молитва, піст, соборний пошук Істини, яка має Божественне, а не людське походження, і диктується Духом Святим, а не віяннями чи вимогами часу – ось те, чого потребуємо всі ми православні християни.
Сьогодні, в неділю після Воздвиження Животворящого Хреста Господнього, Церква відзначає пам’ять святої Євфимії Всехвальної. В її життєписі розповідається про один епізод, який вартий особливої уваги.
У 451 році в місті Халкидоні, у храмі, де спочивали прославлені чудесами мощі святої великомучениці Євфимії, відбувалися засідання IV Вселенського Собору, який був скликаний для визначення точного формулювання догмату Православної Церкви про природу Боголюдини Іісуса Христа.
Це потрібно було зробити тому, що в той час широко поширилася єресь монофізитів, які всупереч православному вченню про дві природи Іісуса Христа - Божественну та людську, помилково стверджували про одну природу - Божественну, чим вносили смуту і розбрат у життя Церкви.
На Соборі були присутні 630 представників від усіх Церков. У соборних діяннях брали участь святитель Анатолій, Патріарх Константинопольський, святитель Ювеналій, патріарх Єрусалимський та представники святителя Льва, папи Римського, які відстоювали чистоту віровчення. Монофізити були присутні у великій кількості на чолі з Діоскором, патріархом Олександрійським та Константинопольським архімандритом Євтихієм. Після довгих дебатів сторони так і не змогли прийти до єдиного рішення.
Тоді святий патріарх Константинопольський Анатолій запропонував Собору покластися на дію Духа Святого через Його безсумнівну носительку - святу Євфимію Всехвальну, біля чудотворних мощей якої відбувалися соборні дебати.
Дві сторони спорів написали свої сповідання віри і запечатали їх своїми печатками. Відкрили гробницю святої великомучениці Євфимії і обидва сувої поклали біля її рук. Потім у присутності імператора Маркіяна (450-457) учасники Собору закрили гробницю, опечатали її імператорською печаткою та приставили варту на три дні.
Всі учасники собору наклали на себе строгий піст і посилено молились. Через три дні патріарх та імператор у присутності всього Собору відкрили ковчег з мощами: сувій з правильним християнським сповідуванням віри свята Євфимія тримала у правій руці, а сувій з єретичним вченням лежав біля її ніг. Свята Євфимія, немов жива, підняла руку і подала сувій патріарху. Після цього чуда багато єретиків прийняли православне віросповідання, а ті, що продовжували наполягати на єресі, були віддані соборному осуду і відлучені від Церкви. Так про цей випадок розповідає нам церковне передання.
Здавалося б, яке ж значення має цей епізод для нашого сучасного життя? Чого ми можемо навчитися від нього?
Перше - це глибоке усвідомлення непорушності та Божественного походження Істини. Догмати Православної Церкви мають своїм джерелом не людський розум, а самого Бога. Людина дає догматам тільки словесну форму, одягає їх у вербальну «плоть». Проте, і в цьому випадку вона діє не без допомоги Духа Святого.
Друге. Істина вічна і незмінна, а Її оберігає соборний розум Церкви. Свята Євфимія та ієрархи, що відстоювали чистоту віри, цей соборний розум виражали, в той час як послідовники єресі сповідували переконання, продиктовані власними амбіціями та жагою до влади. І сьогодні ми повинні прагнути віднайти цей самий соборний розум, який тільки може допомогти пізнати Істину.
Проте, соборність Церкви передбачає власний подвиг та особисту аскезу. І це третє, на чому необхідно зосередитися. Так, отці Церкви посилено молилися і постилися для того, щоб отримати благодатне пізнання Істини. Тобто, богослов’я - це не лише вивчення Священного Писання і святоотцівських текстів, але й молитовна практика. Як писав преподобний Іоанн Ліствичник - «якщо ти молишся, то ти богослов».
По-четверте, навіть чудо не може переконати єретиків, адже як справедливо зазначено у древньому Патерику, єресь - це не заблудження розуму, а впертість волі. Тобто, єретик розумом усвідомлює, що він помиляється, а його власна гординя не дає йому визнати це.
Сьогодні Церква Христова переживає нелегкі часи. Однак, життя преподобної Євфимії повчає нас, як правильно сприймати їх.
Молитва, піст, соборний пошук Істини, яка має Божественне, а не людське походження, і диктується Духом Святим, а не віяннями чи вимогами часу – ось те, чого потребуємо всі ми православні християни. Ми молимось, щоб Господь допоміг нам залишитися у Церкві святих, які шукали не власних вигод і матеріальних благ, а тільки Царства Небесного. Молимось також, щоб Господь нарозумив тих, хто затьмарений власною гординею не бачить своїх очевидних помилок. І знаємо, що шлях до єднання з Церквою Божою може бути тільки один - через покаяння. Адже тільки після покаяння у житті людини починає діяти Дух Святий.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.