Успіння Божої Матері: свято чи трагедія?

28 августа 2019, 18:02
Владелец страницы
0
3271
Успіння Божої Матері: свято чи трагедія?

Cвяті отці говорять нам - «пам’ятай про свій смертний час і вовіки не згрішиш». Іншими словами, Церква сприймає смерть як призму, через яку ми маємо оцінювати своє власне життя. Смерть - це свобода


Сьогодні ми святкуємо Успіння Божої Матері. Святкувати перехід людини у потойбічний світ можна тоді, коли вона насправді не померла, а оселилась в тому місці, де вже «немає ні хвороб, ні печалі, ні зітхання», тобто в Царстві Небесному.

Людина боїться смерті, тому що смерть, як припинення біологічного існування, здається чимось кінечним, завершальним. Зупинка всіх тілесних процесів нас лякає ще й тому, що сучасна цивілізація побудована на «культі тіла». Наш сучасник не хоче старіти та прагне до максимальної продовжуваності земного життя. Звідси всі ті засоби, які покликані створити ілюзію молодості «після 50» - трансплантація органів, пластичні операції та інше. Проте, рано чи пізно, людина все одно помре. І цей факт її лякає настільки, що вона не хоче говорити про нього, не хоче чути про нього, а тим більше - думати.
 
Однак, святі отці говорять нам - «пам’ятай про свій смертний час і вовіки не згрішиш». Іншими словами, Церква сприймає смерть як призму, через яку ми маємо оцінювати своє власне життя. Смерть - це свого роду екзамен. 

Нещодавно мені довелось бути в одному з монастирів нашої Церкви, де я побачив правильне ставлення до смерті. Так, монахи цієї обителі говорять про своїх померлих братів, як про «випускників», а сам чин погребіння сповнений торжественної радості від усвідомлення того, що смерть - це випускний екзамен, після якого людину чекає зустріч з Богом. 

Дійсно, для християнина не існує страху перед смертю. Ми боїмося не померти – ми боїмося жити без Бога. Церква завжди підкреслювала той факт, що духовна смерть набагато страшніша за фізичну, бо вона є наслідком гріховного та безбожного життя. Наше тіло помирає та йде в землю, але душа - безсмертна, вона живе в тілі, яке тільки забезбечує віповідні умови для такого життя. Саме тому, коли помирає праведник, то християни радіють, адже ще одна душа досягла мети земного життя і зустрілася зі своїм Творцем. Смерть для нас - це тільки необхідний етап перед цією зустріччю. 

Більше того, християни завжди чекали на свою смерть. Достатньо згадати апостола Павла, який хотів «розрішитися (тобто, померти) і бути зі Христом», або мучеників перших століть, які свідомо і з радістю приймали смерть за Христа.

Нам важко це зрозуміти, тому що ми виховані по-іншому, живемо за зовсім інших обставин. Проте, змінивши своє ставлення до смерті ми, зрештою, зможемо змінити і своє життя. Тоді смерть нас буде не лякати, а мотивувати ставати кращими, добрішими, чеснішими. 

З іншого боку, Успіння Пресвятої Богородиці повинно надихати нас на служіння Богові так, як служила Йому Пречиста Матір. Важко? Так. Але не неможливо. Тому, що все можливо віруючому.
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.