Князь Володимир, будучи мудрим правителем, захотів об’єднати роздріблені слов’янські племена в одну могутню державу. В якості консолідуючого фактора, князь вирішив обрати релігію.
Сьогодні, коли наша Православна Церква відзначає день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, вбачається доцільним звернути увагу на один досить суттєвий момент із його життя.
Ми часто зустрічаємо слова про те, що князь Володимир, будучи мудрим правителем, захотів об’єднати роздріблені слов’янські племена в одну могутню державу. В якості консолідуючого фактора, князь вирішив обрати релігію.
Так, спочатку він зібрав на одному із київських пагорбів тих богів, яким вклонялися слов’яни - Перуна, Мокошу, Стрибога, Велеса та ін. Цей пантеон проіснував кілька років і досить швидко князь зрозумів, що за допомогою язичництва мир та добробут на його землю не прийдуть. Ідея зовнішнього об`єднання через використання влади та сили була відкинута, тому правитель Київської держави почав шукати інші шляхи. Відомо, що рішення прийняти християнство, прийшло до нього не відразу.
Князь Володимир до вибору вір підходив досить критично і співставляв всі «за» і «проти». Зрештою, великий князь зупинився саме на християнстві, але тут перед ним постала проблема. Справа в тому, що християнином не можна стати лише на словах, а тим більше, не можна зробити це через примус. Прийняття християнства - це добровільне рішення, яке базується на власній свободі людини. Більше того, християнство передбачає особисті зміни і відмову від гріха. І ось, що важливо підкреслити, - Володимир з цим погодився.
Після хрещення він повністю змінив своє життя: із жорстокого став милосердним, замість багатьох жінок почав жити тільки з однією, накопичування власного багатства замінив на роздачу його бідним. І коли ми читаємо, що народ Києва вирішив похреститися, взявши приклад з князя, то повинні мати на увазі ті внутрішні зміни, які відбулися з Володимиром.
Про що це нам каже? Про те, що спроби зовнішнього об’єднання, якими би благими вони не виглядали, нічого доброго народові не принесуть. Об’єднати можна тільки через власні зміни, через переосмислення свого життя та відсторонення від гріха. Про це говорить, як історія з князем Володимиром, так і новітня історія України. Якщо наші політики прагнуть єдності українського народу, то вони повинні стати прикладом доброчесного життя задля загального добробуту країни. Адже, єднання усіх можливе тільки після досягнення справжньої єдності з Богом.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.