ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ГІБРИДНА ВІЙНА ТА ВИБОРИ

Методи ведення війни в інформаційному суспільстві докорінно змінюються. Це видно неозброєним оком.

Навіщо знищувати людський ресурс, а потім витрачати часовий ресурс на його відновлення, якщо можна встановити контроль над свідомістю мас через використання інформаційних провокацій.

Так це фінансово затратно, але ж країні-агресору значно дешевше обходиться зомбування людей, ніж ведення відкритих бойових дій, де є людські втрати з обох сторін. Та й на світовій арені легше маскувати свою агресію ховаючись за фейковою «громадянською війною», зайнявши нішу «миротворця». Віртуалізація відносин дозволяє сьогодні розгойдувати світ реальний. Коли це найкраще робити? Правильно – тоді, коли соціум до цього готовий. А саме в процесі виборчих перегонів. Демократія передбачає вільний вибір, різноманіття думок, векторів руху тощо. Чому ж не додати «правильно сформований», вигідний агресору вектор? Його важко, або не можливо помітити, а ще важче довести причетність до нього. Пригадаймо, як довго одна з найстарших демократичних систем у США не могла оговтатися від впливу на президентські вибори з боку Російської Федерації, скільки бруду було вилито під час перегонів. І навіть сьогодні крапка в цьому процесі остаточно не поставлена.

Що вже говорити про молоду українську демократичну систему, яка вирвавшись з пут радянської тоталітарної машини стоїть перед загрозою потрапити під вплив путінської тоталітарщини. І використовуються усі методи від тотального контролю над так званими «Д/ЛНР» до підкормки п’ятої колони.

Активізація агресора чітко співпадає з виборчими перегонами 2019 року. Красномовним свідченням цього є те, що за оперативними даними СБ України, розміщеними на їх інтернет-сторінці, з початку року мешканка Дніпра створювала в соціальних мережах спільноти, спрямовані на виправдання агресії РФ проти України, дискредитацію України, підтримку анексії Криму тощо. Після оголошення позачергових парламентських виборів ця панянка отримала від своїх кураторів нове завдання, яке практично нічим не відрізнялося від попереднього, але спрямоване на створення та розповсюдження фейкової інформації проти політичних партій – учасників перегонів та окремих депутатів-мажоритарників. Продовження активного поширення такої інформації неминуче призвело б до зростання соціальної напруги, стало б гарною медійною картинкою для інспірування ворожнечі між прихильниками різних політичних сил та й, власне, для маніпуляцій свідомістю електорату.

Не вдалося. Мабуть не знають спецслужби наших сусідів вислів, авторство якого приписують Сенеці – не кидай багном в іншого: можеш і не попасти, а руки брудними залишаться. Припинення діяльності одного агента країни-агресора можливо й видається малою перемогою, але все ж значний крок до ліквідації агентурного спрута РФ.

За таких умов, залишається сподіватися на свідомість громадян, які хочуть жити справді демократичному суспільстві та тих, яке професійно захищає інтереси держави у сфері інформаційної безпеки.