У християнина крім смерті, про яку ми пам’ятаємо завжди, є ще одна річ, що допомагає краще зрозуміти своє покликання і якість прожитих років - це життя з Богом.
Церква відзначає дні народження лише трьох особистостей - Господа нашого Іісуса Христа, Його Пречистої Матері та Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Чому так? В першу чергу, з огляду на смерть.
Справа в тому, що наше життя з духовної точки зору оцінюється не фактом народження і не кількістю прожитих років, а якістю цих років і найперше тим, як ми маємо помирати. Фактично смерть для багатьох наших сучасників і є тією призмою, через яку оцінюється життя. Наприклад, Стів Джобс, засновник компанії Apple, коли дізнався про те, що хворий на рак, зранку кожного дня ставив собі питання: «А якщо я сьогодні помру, то чи стану я зараз займатися тими речами, які запланував?» І якщо та чи інша справа не витримувала «перевірки смертю» - він просто нею не займався.
Проте, у християнина крім смерті, про яку ми пам’ятаємо завжди, є ще одна річ, що допомагає краще зрозуміти своє покликання і якість прожитих років - це життя з Богом. Більше того, саме життя з Богом є головним чинником нашого існування. Адже той, хто намагається весь час бути у спілкуванні зі своїм Творцем вже не боїться смерті. Іісус Христос каже про таких людей, що вони вже не приходять на суд, а йдуть від смерті в життя. Смерть в цьому випадку сприймається як звільнення, перехід до існування в благодаті Святого Духа. Апостол Павло писав, що він хоче «розрішитися» (тобто, фактично, померти) і бути з Христом.
Саме тому, для християн життя з Богом є найважливішою складовою тієї оцінки, яку ми матимемо відносно свого існування. Смерть у цьому випадку - це свого роду підсумок, екзамен, який складається впродовж земного буття людини. Ось чому для Церкви є важливим не момент народження, а час смерті. Бо саме в цей момент людина народжується для життя вічного і саме після смерті вирішується подальша доля кожного з нас. І в цьому контексті може виникнути питання: а чому така велика честь належить тому, кого ми називаємо Предтечею?
По-перше, Сам Христос сказав про нього, що «серед народжених жінками не поставав (пророк) більший від Іоанна Хрестителя».
По-друге, саме Іоанн став тим, хто хрестив Спасителя.
По-третє, його життя було цілком і повністю присвячено одній меті - сповіщати про пришестя в світ Божого Сина. Саме задля цього він і був народжений.
Тому, вшановуючи сьогодні його пам’ять, ми нагадуємо собі, що кожен християнин - це предтеча Господній. Адже кожен християнин повинен усім своїм життям свідчити про існування Бога, про Його Друге пришестя та воскресіння мертвих. Це велика місія та складне завдання, але і нагорода за їх виконання безцінна - бути у вічному блаженстві та спілкуванні зі своїм Творцем!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.