Взагалі, коли люди починають цікавитися вченням Церкви, їх надто часто лякає стереотип про надзвичайно велику кількість догматів, які потрібно знати для того, щоб стати частиною Тіла Христового.
Християнство часто називають «релігією книги», адже вчення Спасителя вміщено в чотирьох Євангеліях, посланнях апостолів та книзі Діянь. Проте, християнство не обмежується лише книгами, тому для нас головним є не вчення, а особистість Христа. Реальне спілкування з Ним, переживання певного духовного досвіду, який ми отримуємо через подібне спілкування, і є вирішальним для становлення нашої християнської віри.
В той же час, це ніяк не применшує значення, так би мовити, зовнішньої науки. Богословська обізнаність, розуміння фундаментальних основ віри насправді є обов’язковими для кожного, хто називає себе учнем Христа. Ситуація, в якій людина вважає зайвою і непотрібною для себе богословську науку є практично неоправданою, бо ж щоденно під час ранкових молитов кожен християнин промовляє слова Символа віри.
Взагалі, коли люди починають цікавитися вченням Церкви, їх надто часто лякає стереотип про надзвичайно велику кількість догматів, які потрібно знати для того, щоб стати частиною Тіла Христового. Насправді, цих догматів існує дванадцять, і всі вони вміщені в тексті, який з’явився у своєму сучасному вигляді ще в IV столітті. Мова йде саме про Символ віри, який з того часу повторюється на кожній Божественній Літургії.
З богословської точки зору, це справді важкий для сприйняття текст, докладне пояснення якого може забрати досить багато часу. Розуміння таких термінів як «єдиносущний» або «втілення» передбачає серйозну філософську та історичну підготовку, тому складно називати Символ віри простим та легким текстом. Незважаючи на це, Церква все одно пропонує його кожному православному християнину, який повторює «Вірую» як під час домашніх молитов, так і під час загальноцерковних богослужінь, перед Таїнствами Хрещення і Сповіді. Тут важливо пам’ятати, що мова йде не тільки про текст, який виявляє нашу православну позицію. Символ віри вказує ще й на зв’язок, що існує між богослів’ям та духовним життям.
«Якщо ти по-справжньому молишся, то ти - богослов». Ця сентенція преподобного Іоанна Ліствичника розкриває для нас справжній зміст християнського підходу до знань - всі вони повинні мати своїм витоком духовний подвиг. Іншими словами, знання є цінними лише тоді, коли вони продиктовані спілкуванням з Христом. Знання, відірвані від життєдайної благодаті Святого Духа, здатні знищити не тільки саму людину, але й світ, в якому вона живе.
Саме тому, Церква підкреслює, що текст Символу віри, з його складними богословськими та філософськими конструкціями, має читатися під час домашніх молитов та Літургії. В іншому випадку, він просто перетвориться на набір розумних слів, які не змінюватимуть людину, а стануть черговим філософським вченням.
Так, християнство можна називати «релігією книги», але слід завжди пам’ятати, що і сама книга, і розуміння її можливі тільки в тому разі, коли є спілкування з її Автором. Тому що тільки Автор дає нам не просто знання, а найголовніше - життя вічне!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.