Розкол в Помісній церкві України – головне завдання Росії

Утворення Української помісної православної церкви ставить хрест на планах Кремля по відновленню так званого «русского мира» та позбавляє одного з останніх важелів впливу на Україну.

З метою дискредитації діяльності ПЦУ, Росія штучно створює міжконфесійні конфлікти в Україні та задіює всі можливі засоби, щоб православний світ якомога довше не визнавав Українську Церкву.

Росія використовує філіали РПЦ в Україні як інструмент пропаганди, і як би духовенство цієї церкви не заперечувало б свою залежність від Москви, це залишається фактом. Підтвердженням цьому, слугував один із останніх виступів очільника РПЦ Кирила Гундяєва, який під час гучного святкування дня свого тезоіменитства оголосив, що УПЦ МП – це таки… Московська Церква, а Росія, Україна, Білорусь – «єдиний народ».

Використовуючи російські «темники» РПЦвУ постійно поширює «фейки» про утиски вірян та духовенства «єдиної канонічної» церкви, при цьому, продовжуючи звинувачувати українську владу у втручанні в релігійні справи. Чого тільки варта істерія РПЦвУ та кураторів з Кремля після ухвалення закону про їх обов’язкове перейменування та численних добровільних переходів релігійних громад до складу ПЦУ.

Але, нажаль, на руку Росії грає і теперішній конфлікт в середовищі ПЦУ, який використовується російськими спецслужбами як додатковий привід для дискредитації Української Церкви та держави в цілому.

Критика патріарха Філарета щодо Томосу про автокефалію та не визнання ним Статуту ПЦУ, активно цитується російськими ЗМІ під час підготовки чергових пропагандистських сюжетів про «не правильний Томос», «розкольників» і «повну залежність Української Церкви від Константинополя».

Ще одним із ключових «яблук розбрату» для ПЦУ стала ініціатива Почесного патріарха щодо відновлення «УПЦ КП», яка зазнала краху ще з самого початку, через не бажання духовенства повертатись до ізоляції від світового православ’я. Однак, сам Філарет, в супереч свої обіцянкам та прийнятим під час Об’єднавчого собору рішенням, продовжує використовувати офіційні бланки неіснуючої організації.

Внутрішні конфлікти в ПЦУ та дії патріарха Філарета можуть призвести не тільки до зупинення об’єднавчих процесів в українському православ’ї, а й затягування процесу визнання з боку інших помісних Церков.

Вклад патріарха Філарета у створення Помісної української православної церкви та її незалежність від Москви, важко переоцінити, але особисті амбіції та прагнення до керівництва, можуть перекреслити всі його багаторічні старання з розбудови Української Церкви.