Як би важко сьогодні не було, які б скорботи чи незгоди не спіткали нас, давайте пам’ятати, що Христос прийде.
Чого найбільше потребує сучасна людина? Можна без сумніву сказати, що впевненості у своєму майбутньому, надії на те, що воно буде світлим та позитивним. Час, в який ми живемо, ставить перед нами складні завдання, вирішення яких потребує максимального напруження як духовних, так і фізичних сил. Недарма святі отці писали, що люди в останні часи будуть спасатися не мучеництвом чи сповідництвом, а терпінням скорбот. І саме в цьому терпінні нам і потрібна надія та віра в те, що за ними обов’язково чекатиме Істина.
Сьогоднішнє Євангеліє саме про це. В Єрусалимі, неподалік від Храму, знаходилася так звана Овеча купальня - водойма, яку використовували для очищення перед жертвоприношенням у Храмі. Один раз на рік ангел Божий сходив у цю купіль, збурював воду, і той, хто першим занурювався після цього, отримував зцілення від будь-якої хвороби. Звісно, що сотні, а то й тисячі хворих, намагалися бути поближче до води і більшість із них не мала практично ніяких шансів на те, щоб звільнитися від своїх недугів.
А тепер, уявіть собі людину, яку Євангеліє називає «розслабленою», тобто нерухомою, хворою на параліч, яка тридцять вісім років лежала біля цієї купальні, чекаючи на чудо. Більше того, євангеліст Іоанн спеціально підкреслює, що у цієї людини не було помічників, за допомогою яких вона могла б дістатися до води. Тобто, з точки зору звичайного раціоналізму, навіть теоретичних шансів звільнитися від хвороби у неї не було. Проте, незважаючи на це, цілих тридцять вісім років паралізований чекав на чудо. І воно дійсно сталося, коли він зустрів Христа.
Про що говорить нам цей євангельский епізод? Про те, що віра повинна бути міцною і непохитною. Навіть тоді, коли здається, що шансів на вирішення тієї чи іншої проблеми немає, коли всі навкруги кажуть, що ми повинні покинути ту справу, якою займаємося, бо результату не буде, навіть тоді нам варто пам’ятати, що надія все одно є. Однак, разом з тим, потрібно не забувати і про те, що кінцевий результат залежить не від випадку чи окремих людей, а тільки від того чи зустрінемо ми Христа. Адже саме Він здатен одним словом вирішити те, що ще мить тому назад здавалося невирішуваним взагалі.
Хворий отримав зцілення, адже він вірив, що рано чи пізно прийде Той, Хто допоможе йому. Так само повинні вірити і ми. І як би важко сьогодні не було, які б скорботи чи незгоди не спіткали нас, давайте пам’ятати, що Христос прийде. Обов’язково прийде.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.