У якій країні краще жити, Росія чи Україна?

Грег Макхейл, колишній менеджер Міжнародної комп'ютерної компанії приїхав до мене в гості у робочих справах.

Грег Макхейл, колишній менеджер Міжнародної комп'ютерної компанії приїхав до мене в гості у робочих справах. Але, так вже склалося, що в нас складаються доволі дружні стосунки за межами роботи. Грег багато подорожує по світу, в тому числі по Україні і по Росії у справах. Тому я вирішила розпитати його про те, де ж таки живеться краще. І ось, що він мені розповів:

«Я їжджу до України, розмовляю з українцями щодня. Я також розмовляю з росіянами по всій країні. Я читаю новини з обох країн. Правда, Україна намагається побороти російське вторгнення. Дійсно, загибель 13 тисяч громадян, 40 тисяч поранених і 1,5 мільйони переміщених осіб завдають величезного тиску на державу. Щодо Росії, то жодна нація не вторгається в її кордони, жодна нація не вбиває її громадян.

Українці не бояться виступати проти свого уряду висловлювати недовіру чи невдоволення. Росіяни знають, що за виявлення невдоволення їх може очікувати: арешт, в'язниця і можливі тортури. В Росії насправді вважається незаконним, якщо хтось буде стояти посеред міста і читати російську Конституцію вголос. Демонстрації протестів не допускаються в Росії. Всі добре знають, що 3 дрібні арешти, і ви підете у в'язницю на 2 роки. Росіян можуть заарештувати за розміщення в соціальній мережі Інтернет гнівних чи невдоволених постів про владу, навіть роблячи щось бодай трохи подібне, вони можуть «заробити» в Росії три роки тюремного ув'язнення. Українці не стикаються з цими гнітючими явищами.

Російські сім'ї не можуть говорити про те, що в Україні гинуть їхні сини, і що тіла їх синів ховають ночами у могилах без підпису. Загибель через військові дії у Росії не визнається державою. Про те, чому насправді людина померла брешуть родичам та знайомим. Бо за правду можуть дати тюремний строк.

Не можу не сказати, що Україна має багато проблем, пов'язаних з інфраструктурою. Але варто зазначити, що вони повільно вирішуються, дійсно видно, що в країні працюють над вдосконаленням інфраструктури, оновлюють та осучаснюють її для комфорту громадян. Багато західних країн допомагають грошима і досвідом.

За межами кільцевих доріг (Санкт-Петербург, Москва) в Росії життя дуже відрізняється від того, що можуть показувати по телебаченню. Більше 50 мільярдів доларів на рік осідає за межами Росії, їдуть і російські громадяни за кордон назавжди, тому що вдома на покращення життя немає надії. Українці відїжджають до інших країн, шукають роботу і відправляють зароблені гроші додому на будівництво красивих будинків і з нетерпінням очікують повернення назад у ті ж таки відбудовані будинки.

Росія неначе застигла на місці, в той час як Україна рухається в напрямку більш вільного суспільства, що відповідає західним цінностям.

Українці борються за виживання, це правда. Але це роблять і мільйони росіян. Російський уряд продовжує змінювати правила щодо визначення того, хто є бідним, аби забезпечити хороші показники на папері.

Українці в цілому щасливі люди, працьовиті та підштовхують свій Уряд до роботи на покращення життя країни в цілому. Росіяни наполегливо працюють, але не радіють і бояться виступати проти зловживань і відсутності свободи.

Росія підвищила свій пенсійний вік до 65 років для чоловіків, тоді як середня тривалість життя чоловіків в Росії становить 63 роки. Україна зараз працює над збільшенням пенсійних виплат цього року та індексом інфляції.

Щоправда, російський уряд визнає, що багато людей їде за кордон і народжуваність в Росії дуже низька. Але це нікого не турбує. Зараз близько 20 мільйонів росіян не мають права виїжджати з Росії, жодних канікул поза межами Росії, більшість з них задіяні у військовій промисловості. В Україні таких обмежень немає.

І справді, Україна поволі зростає, повільно рухаючись вперед. Якщо уважно подивитися, почитати про Україну чи проїхатися нею, то можна побачити, скільки відбулося позитивних змін навіть при тому, що нація захищається від російського вторгнення і основні зусилля держави зосереджені на тому, аби не дати ворогу просуватися країною далі.