Найближчі учні Христа з числа 12 апостолів, одразу після страти їхнього Божественного Вчителя, боялися розправи настільки, що навіть не наважувалися виходити на вулиці Єрусалима.
Минулої неділі Церква згадувала апостола Фому та його бажання наочно переконатися у Воскресінні Христовому. Ця неділя, третя після Пасхи, присвячена подвигу жінок-мироносиць.
Досить часто доводиться чути запитання про те, в чому ж, власне кажучи, полягає їхній подвиг? Адже, на перший погляд, нічого героїчного ці жінки не зробили, а лишень виявили бажання помазати Тіло розіп’ятого на хресті Спасителя дорогоцінним миром (сумішшю ароматних масел, яка мала б зберегти тіло померлого від швидкого тління). Проте, в цьому бажанні, при ретельному його розгляді, ми знайдемо багато такого, що можна вважати прикладом для наслідування.
Достатньо згадати, що найближчі учні Христа з числа 12 апостолів, одразу після страти їхнього Божественного Вчителя, боялися розправи настільки, що навіть не наважувалися виходити на вулиці Єрусалима. Всі вони, за виключенням Фоми, «через страх перед юдеями» зібралися за зачиненими дверима у Сіонській горниці. Фізично сильні чоловіки виявилися безпорадними перед загрозою смерті…
Натомість, слабкі жінки, не боячись померти, рано вранці пішли до гробу Розіп’ятого. До цього ще слід додати той факт, що в часи Христа на Сході жінки були абсолютно безправними - їх могли безкарно вбити, продати чи виміняти на якусь річ. Тим більше, коли мова йшла про порушення спокою могили, яку охороняла безжалісна римська варта. Тому, перше, на що ми звертаємо увагу, - це відсутність страху у справі свідчення про істину.
Також, ми пам’ятаємо, як Христа зрадив Його учень Іуда, а потім від Нього відмовилися Петро та інші апостоли, які обіцялися Спасителеві у вірності до смерті.
В той же час, жодна з жінок, які вважали себе ученицями Галілейського Проповідника, не зрадила та не відмовилась від Нього. Тому, друге, на що ми звертаємо увагу, - це готовність жінок-мироносиць відстоювати свою віру у Спасителя ціною власного життя.
Христа зняли з хреста увечері та поклали в могилу без дотримання потрібних похоронних ритуалів, зокрема, без помазання миром. А жінки-мироносиці ідуть до Його гробу, щоб виконати, здавалося б, не надто важливий обряд. Проте, такий вчинок навчає нас правильному ставленню до своїх релігійних обов’язків, які потрібно виконувати навіть під загрозою смерті.
Таким чином, вшановуючи пам’ять цих сміливих жінок, Церква хоче ще раз нагадати кожному з нас про те, що наша віра, наші світоглядні та релігійні принципи повинні бути важливішими за бажання спокійного і комфортного добробуту. Адже саме справжня віра та непохитні принципи визначають наше місце не тільки у сучасному суспільстві, але й в історії загалом. Не забуваймо, що пам’ять нащадків з подякою зберігає імена тих, хто віддав своє життя на служіння Богу і людям!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.