“Ніщо так не виснажує і не руйнує людський організм, як фізична бездіяльність”, - Арістотель
Чудова цитата давньогрецького філософа й логіка, яку можна трактувати в наш час на свій лад і бути абсолютно правим.
Якщо припустити, що спорт у нашій країні не популярний, то знайдеться безліч людей, які почнуть сперечатися. Зараз спорт - це модно, і така тенденція мені безумовно подобається. Проте він більше популярний у соціальних мережах, де про це говорять, де це показують. Але насправді ми маємо дещо сумну статистику, аніж можна собі уявити з наявних картинок у мережі.
Звісно, займатися спортом чи ні - вибір кожен робить сам для себе. І якщо аматорський спорт зможе собі дозволити майже кожен (адже можна займатися бігом, або придбати велосипед), то з професійним ситуація більш складна. Дехто просто не може дозволити собі таку розкіш.
По-перше, для дитини дуже важко визначитися з видом спорту, до якого “лежить душа”. Тому деякі батьки прагнуть втілити свої несправджені мрії, віддаючи його в той вид спорту, яким прагнули займатися мама чи тато. У першу чергу варто запитати в дитини, чи подобається їй. Спорт не має бути насильством.
По-друге, надзвичайно дорогий інвентар для професійного спорту. Наприклад, у хокеї необхідно придбати захист, ковзани, клюшку, шайби. Для професійного спортсмена вартість такого спорядження становитиме більше 2000 доларів. Їх не фінансує держава, наші спортсмени за власні кошти їздять на збори та змагання. Те ж саме з футболом, регбі, волейболом, біатлоном, тенісом, боксом. Ці види спорту є найпопулярнішими в Україні.
По-третє, любов до спорту та розкриття потенціалу дитини також має йти з навчального закладу. Проте далеко не в кожній школі є хороший інвентар для активностей, або позакласні гуртки з конкретних видів спорту. “Ми сиділи на лавочці”, - таку фразу від своєї дитини чують майже не всі батьки. І проблема ще полягає в пасивності самої дитини, яка не прагне брати участь у спортивних активностях.
Але ж кожна людина розуміє, що спорт - це здоров’я, це витримка, це дисципліна. Варто власним прикладом показувати дітям, що це круто та весело, що це чудова альтернатива телевізору або YouTube. А спільні активності ще допоможуть налагодити стосунки в родині та зблизитися з дитиною. І хороший приклад діє не лише на малих, але й на дорослих. Таким чином, починаючи з себе, у спорт можна залучити й друзів, колег по роботі.
Що з приводу професійного спорту - тут має турбуватися влада. Адже спортсмени на міжнародній арені прославляють нашу націю: брати Кличко, Яна Клочко, Андрій Шевченко й інші. Список українських спортсменів, що внесли своє ім’я в історію світового спорту можна продовжувати довго. Та чи стали би вони чемпіонами, якщо би в них не було підтримки й фінансової можливості розвиватися? Ні.
Чудовим доказом моїх слів є статистика медалей на Олімпійських іграх. Якщо раніше Україна здобувала в середньому 25 медалей на змаганнях, то в 2016 році в Ріо-де-Жанейро ми отримали лише 11 медалей, що мінімум вдвічі менше, аніж за всі роки незалежної України.
Упевнена, що в нас багато талановитих дітей із неймовірним потенціалом, які досягнуть надзвичайного успіху в професійному спорті та покажуть на що здатні українці. Проте їм потрібна фінансова допомога та підтримка влади.
Тому в своїй діяльності мені завжди хочеться підтримати спорт та бажання молоді до будь-якої активності, розкрити їх потенціал та показати, на що кожен із них здатен. Руханки, марафони, змагання - ми готові підтримати будь-яку ініціативу та допомогти втілити ваші ідеї.
І в кінці хотілося би повторити, що спорт не лише про здоров’я, але й про характер. Тому давайте почнемо з себе та зробимо нашу націю здоровою, спортивною, сильною, ставши для всіх прикладом та мотиватором.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.