Без власної Голгофи ми не станемо праворуч від Господа Іісуса Христа і не почуємо Його слова: «Істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23, 43)
Хрестопоклонна неділя вважається серединою Великого посту. Тобто, половину шляху до Воскресіння Христового ми вже пройшли. Однак, до Голгофи, до того моменту, коли Господа Іісуса Христа розіпнуть, ще досить далеко. То чому ж Церква саме сьогодні пропонує нам вклонитися Чесному Хресту?
Кожна людина, якщо вона хоче бути учнем Христа, за словом нашого Спасителя, повинна взяти хрест свій і йти за Ним. Разом з цим, потрібно звернути увагу на дві суттєві речі, які мають досить велике значення для нас.
Перша неділя Великого посту - це, як ми пам’ятаємо, Неділя Торжества Православ’я. Церква в цей день нагадує кожному з нас, що спілкування з Істиною та перебування в Ній є покликанням для християнина. І ми торжествуємо не тому, що фізично перемогли своїх ворогів або знищили всіх, хто боровся проти Церкви, адже ми не боремось, за словом апостола Павла, проти плоті і крові. Ні, ми торжествуємо тому, що знаємо - нема іншого імені на небі і на землі, крім імені Господа нашого Іісуса Христа, яким нам належить спастися.
Разом з тим, в другу неділю Великого посту, коли Церква відзначала день пам’яті святителя Григорія Палами, було ще раз підкреслено значення благодаті Божої для нашого спасіння. Благодать Святого Духа - це той життєносний дар, який зв’язує людину, як тварне єство, з невимовним і нетварним Божественним Світлом. Через Божественні енергії Господь діє в цьому світі, через них ми можемо входити у спілкування з Ним. Іншими словами - без благодаті немає спасіння.
І ось, нарешті, третя Неділя - Хрестопоклонна… Справа в тому, що після Торжества Православ’я та неділі святителя Григорія Палами, у когось може з’явитися думка, що віра в Христа гарантує людині земне благополуччя, а для того, хто прийшов у Церкву, Господь просто зобов’язаний вирішити всі проблеми. Дійсно, інколи доводиться зустрічати людей, які з розчаруванням кажуть: «Я думав, коли почну ходити до храму, то все в моєму житті буде добре. Але цього не сталося. Чому?». А тому, що Христос нікому зі своїх учнів не гарантував земного щастя. Більше того, всі 12 апостолів були гонимі, страждали, терпіли різні муки, а 11 із них загинули мученицькою смертю… Тому, Чесний Хрест, який зараз знаходиться посередині кожного православного храму, це нагадування про те, що християнство - шлях до Воскресіння, який пролягає через Голгофу.
Друге, на чому сьогодні хотілося б зауважити, стосується власного подвигу кожного християнина. Перебування в істинній вірі ще не є гарантією нашого спасіння, бо воно - не автоматичний акт. Приналежність до Церкви Христової і навіть участь у Таїнствах ще не роблять нас справжніми християнами, бо все це може бути лише зовнішнім, а значить мертвим і недієвим. Згадаймо фарисеїв, яких Христос називав гробами, ззовні побіленими, а всередині наповненими нечистотами. Тому, без власного духовного подвигу, без боротьби зі своїми пристрастями, зрештою, без розп’яття себе для світу - ми не зможемо досягнути спасіння. Як писав колись святитель Афанасій Великий, Бог не спасає нас без нас.
Все це означає, що без власної Голгофи ми не станемо праворуч від Господа Іісуса Христа і не почуємо Його слова: «Істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23, 43).
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.